Базовий Компонент дошкільної освіти

Переднє слово

Дошкільна освіта є самостійною системою, обов’язковою складовою освіти в Україні, яка гармонійно поєднує сімейне та суспільне виховання. Найпершим суспільним середовищем для дитини є дошкільний навчальний заклад, метою якого є соціальна адаптація до умов життя в товаристві незнайомих дітей і дорослих, забезпечення гармонійного розвитку особистості дитини, її фізичного і психічного здоров’я, виховання ціннісного ставлення до природного й соціального довкілля, до самої себе.

Становлення України як демократичної держави, її перехід до інформаційного суспільства, входження в єдиний європейський простір зумовлюють прогресивні зміни у стратегії розвитку національної системи дошкільної освіти. В умовах глобалізаційних змін на часі модернізація змісту дошкільної освіти, гуманізація її цілей та принципів, переорієнтація на розвиток особистості дитини як основний ресурс, що визначає поступальний рух суспільства.

Дошкільна освіта як перша самоцінна ланка має гнучко реагувати на соціальні запити, оснащувати  дитину якісною та необхідною інформацією, допомагати реалізувати свій природний потенціал, формувати здатність протистояти руйнівним зовнішнім впливам, орієнтуватись на фундаментальні загальнолюдські й національні цінності. 

Актуальність оновлення Державного стандарту дошкільної освіти визначається соціальною затребуваністю підвищення якості освіти; зміною знаннєвої орієнтації на особистісну, ціннісну; переорієнтацією з культури корисності на культуру гідності як основу для формування в дитини цілісного образу світу, здатності до відповідального самовизначення, компетентної поведінки, свідомого ставлення до свого здоров’я, забезпечення наступності дошкільної і початкової ланок освіти щодо реалізації особистісно зорієнтованої моделі навчально-виховної роботи.

Ключовою фігурою дошкільної освіти є дитина, самоцінність її буття, індивідуальна історія її життя, творче самовираження. Тому зміст виховання й навчання сучасного дошкільника повинен бути культуротворчим, а технології – особистісно зорієнтованими, розвивальними. Ці ідеї покладено в основу вдосконаленого варіанту Базового компонента дошкільної освіти України – Державного стандарту, яким визначено вимоги до розвитку, виховання та навчання дитини дошкільного віку та умов, за яких вони досягаються.

Базовий компонент дошкільної освіти України ґрунтується на основних положеннях Міжнародної конвенції ООН про права дитини, Законах України “Про освіту”, “Про дошкільну освіту”, “Про охорону дитинства”, інших нормативних актах у галузі дитинства.

Основними засадами оновлення Базового компонента дошкільної освіти виступили:

- визнання самоцінності дошкільного дитинства, його особливої ролі в розвитку особистості;

- збереження дитячої субкультури;

- створення сприятливих умов для формування особистісної зрілості дитини, її базових якостей;

- пріоритет повноцінного проживання дитиною сьогодення у порівнянні з підготовкою до майбутнього етапу життя;

- повага до дитячого “Я”, врахування індивідуального особистого досвіду дошкільника;

- компетентнісний підхід до розвитку дитини, збалансованість фондів “можу” (знань, умінь, навичок) і “хочу” (бажань, інтересів, намірів);

- надання пріоритету соціально-моральному розвитку особистості, формування уміння узгоджувати особисті інтереси з колективними;

- формування цілісної, реалістичної, наукової картини світу; основ світогляду;

- прищеплення навичок практичного життя;

- відмова від жорсткої регламентації буття дошкільника та педагогічної діяльності вихователя; надання суб’єктам освітнього процесу права на відповідальне самовизначення;

Базовий компонент дошкільної освіти – це зведення норм і положень, що визначають державні вимоги до рівня освіченності, розвиненості та вихованості дитини 6 років; сумарний кінцевий показник набутих компетенцій випускником дошкільного навчального закладу і вступу його до школи.

Це Державний стандарт дошкільної освіти України, який реалізується програмами та навчально-методичним забезпеченням, що затверджується МОН, молоді та спорту України.

Базовий компонент дошкільної освіти передбачає засвоєння змісту дошкільної освіти як завершеного етапу, розрахованого на весь період дошкільного дитинства, сформованість мінімально достатнього та необхідного рівня освітніх компетенцій дитини перших 6 років життя, що забезпечує її повноцінний психофізичний та особистісний розвиток, соціальну адаптацію та психологічну готовність до навчання у школі. Визначені Базовим компонентом дошкільної освіти вимоги до обсягу необхідної інформації, життєво важливих умінь і навичок, системи ціннісних ставлень до світу та власного «Я» є обов’язковими для виконання  всіма учасниками освітнього процесу в дошкільних закладах, незалежно від їх підпорядкування, типу та форм власності.

Зміст Базового компонента дошкільної освіти побудовано на основі компетентнісного підходу, що зумовлює чітке визначення кінцевого результату засвоєння змісту освітніх ліній (знає, обізнаний, розуміє, уміє, усвідомлює, здатний, застосовує, виявляє ставлення, оцінює).

Враховуючи те, що загальнопедагогічне поняття «компетентність» охоплює систему знань, умінь, навичок, способів діяльності, ціннісних орієнтацій, досвіду емоційних ставлень у певній галузі знань, особистісних якостей, які є результатом набуття особистістю різних видів компетенцій, зміст БКДО зорієнтовано відповідно до вікових можливостей дітей дошкільного віку, тобто набуття ними життєво важливих компетенцій з різних освітніх і змістових ліній.

Компетенція передбачає насамперед задану норму, вимогу до розвитку, навчання і виховання дитини, якісну результативну діяльність як соціально закріплений результат.

Компетентнісний підхід орієнтує освітян на цілісний і загальний розвиток дитини, підкреслює важливість закладання в дошкільному віці фундаменту для набуття у подальшому спеціальних знань та вмінь. Увага педагога має спрямовуватися на головні вектори розвитку – формування навичок практичного життя, емоційної сприйнятливості, морально-духовного та фізичного здоров’я, особистісних цінностей як своєрідного внутрішнього стрижня, ціннісної етичної орієнтації. Не «запраграмованість», а всіляке сприяння розвитку індивідуальності дитини, наближення освітніх завдань до життєвих реалій – центральна вісь діяльності педагога. Це сприятиме появі в дошкільному дитинстві психічних новоутворень, що виступають підгрунтям розвитку особистості, допоможуть їй у подальшому освоєнні світу.

Набуття різних видів компетенцій дитиною дошкільного віку відбувається в різних видах дитячої діяльності: ігровій (провідній для дітей дошкільного віку), навчально-ігровій, мовленнєвій, художньо-мовленнєвій, образотворчо-продуктивній, театрально-ігровій, художньо-практичній, пізнавальній, соціокультурній та ін.

Набуття компетенцій вимагає практичного засвоєння дитиною системи елементарних (доступних) науково обгрунтованих знань про себе та довкілля, моральних цінностей; вміння адекватно реагувати на події, виявляти гнучкість, застосовувати інформацію, одержану в спеціально організованій дорослим діяльності, в реальних життєвих ситуаціях, у прагненні домагатись успіху. Життєво компетентний, досвідчений дошкільник поводиться самостійно і конструктивно в різних соціальних і життєвих ситуаціях.

Зміст і структура Базового компонента дошкільної освіти

Зміст Базового компонента дошкільної освіти систематизовано за освітніми змістовими лініями: «Природа», «Культура», «Люди», «Я сам», «Математична грамотність», «Комп’ютерна грамота», «Мовлення», «Українська мова як державна», «Іноземна мова», що забезпечує наступність і водночас неперервність змісту освітніх ліній від дошкілля до випускних класів.

Зміст освітньої лінії «Природа» містить доступні дитині дошкільного віку наукові знання про природу планети Земля та оточуючого Всесвіту. Вони спрямовані на формування основ наукового світогляду, виховання доступного віку дитини реалістичного бачення сучасної картини світу Природи, розвиток емоційно-ціннісного та відповідального ставлення до природного довкілля.

Природнича освіченість передбачає уявлення дитини про живі організми і природне середовище, багатоманітність явищ природи, причинно-наслідкові зв’язки у природному довкіллі та взаємозв’язок природних умов, рослинного і тваринного світу, позитивний і негативний вплив людської діяльності на стан природи. Ціннісне ставлення дитини до природи виявляється насамперед у її природодоцільній поведінці: свідоме, виважене ставлення до рослин і тварин, готовність включатись у практичну діяльність зі створення та збереження умов, необхідних для життєдіяльності представників рослинного світу, дотримування правил природокористування. У змістових лініях «Планета Земля» та «Всесвіт» вміщено матеріали щодо будови планети Земля, природних явищ, різних форм життя та природодоцільної життєдіяльності людини; подаються елементарні відомості про близький і далекий Всесвіт, особливості його вивчення людиною. Змістове наповнення освітньої лінії «Природа» сприяє усвідомленню дитиною себе як частки природи, формує екологічну вихованість, почуття відповідальності за те, що відбувається навколо неї і внаслідок її дій у природному довкіллі.

Освітня лінія «Культура» передбачає долучення дітей дошкільного віку до вироблених людством цінностей, ознайомлення їх з надбанням національної та світової культури, уведення у світ практичної та духовної діяльності людей, розвиток творчих здібностей та естетичного ставлення до життя. Розвиток у дошкільному дитинстві творчих здібностей, доцільна організація різних видів предметно-практичної та художньої дитячої діяльності, виховання основ свідомого ставлення до суспільно цінної праці, формування елементарних трудових та художніх навичок, найпростіших форм технологічної вмілості, дисциплінованості, самостійності, культури та безпеки праці.

Успішність предметно-практичної, ігрової та художньої діяльності великою мірою визначається емоційною сприйнятливістю дитини, її зацікавленістю справою, володінням необхідними вміннями й навичками, цілісним світобаченням, здатністю диференціювати справжнє та уявне, реальне й казкове, відтворене й самостійно створене. Важливо, щоб дошкільник не лише споживав продукти фізичної, інтелектуальної та духовної праці інших людей, а й прагнув творити самостійно, виявляти вигадку, винахідливість, кмітливість, креативність. Результатом оволодіння дитиною практичною, ігровою та мистецькою діяльністю є усвідомлення себе активним суб’єктом дії, сформоване емоційно-ціннісне ставлення до процесу та продуктів творчої діяльності, позитивна мотивація досягнення; сформованість здатності орієнтуватися в розмаїтті властивостей предметів, володіти навичками практичної діяльності, культурного споживання та елементарного виробництва продуктів праці, готовністю долати труднощі; виявляти емоційну сприйнятливість, інтерес та естетичне ставлення до об’єктів, явищ та форм мистецької діяльності, розуміти різні способи створення художніх образів (рухових, музичних, графічних тощо), вміння працювати з різними матеріалами, використовувати різні техніки, добирати відповідні засоби реалізації свого задуму, виявляти творчі здібності, радіти створеному; виявляти ігрові вміння, здатність використовувати адекватні ігрові атрибути та іграшки, сформованість ігрового партнерства, засвоєння й дотримання ігрових правил, спроможність урізноманітнювати ігрові сюжети, пов’язувати їх із позитивним у сучасному житті, розвиненість базисових особистісних якостей.

Зміст освітньої лінії «Люди» передбачає формування у дітей соціальних навичок поведінки, розвиток свідомого ставлення до себе як самостійної особистості, рівної з іншими людьми, інтересу до людей, виховання готовності сприймати соціальний досвід, співпереживання, співчуття; бажання пізнавати людей, робити добрі вчинки. Спілкування є важливим чинником соціального розвитку дитини. Завдяки спілкуванню з дорослими, як носіями суспільно-історичного досвіду людства, в дитини з’являються інтерес та вміння розуміти інших, об’єднувати з ними свої зусилля для досягнення спільного результату, виробляти колективні форми співбуття, здатність встановлювати контакти. Взаємодія з іншими людьми є своєрідним видом входження дитини в людський соціум, уміння узгоджувати свої інтереси, бажання, дії з іншими членами суспільства.

Змістове наповнення освітньої лінії «Люди» сприяє формуванню навичок соціально прийнятної поведінки, вміння орієнтуватись у світі людських відносин, свідомого ставлення до себе як активного члена суспільства. Це забезпечується навченістю дитини не губитися в нових обставинах, обирати адекватну альтернативну поведінку, долучатися до спільної діяльності з однолітками та дорослими, реально оцінювати власні можливості, здатністю звернутися за допомогою та надати її в разі потреби іншій, поважати бажання та інтереси інших. Користування моральними правилами та нормами поведінки в соціумі, вміння відійти від надмірної уваги до себе та власних проблем, розвинене відчуття своєї належності до дитячого товариства є показниками соціальної вправності дитини дошкільного віку.

Освітня лінія «Я сам» передбачає формування позитивного образу – Я дитини, ціннісного ставлення її до себе, прийняття нею самої себе, відчуття своєї значущості для інших людей, створення бази особистісної культури дитини, її активної життєдіяльності, відчуття своєї повноцінності. Правильна оцінка дитиною свого «Я» виступає регулятором її моральної поведінки, лежить в основі таких почуттів, як обов’язок, відповідальність, сором, совість, провина. Невизначеність образу – Я самого себе ускладнює процес входження дитини в новий соціум.

На кінець дошкільного періоду життя в дитини має бути сформований реалістичний і позитивний образ самої себе  (елементарні знання своїх основних властивостей); почуття самоповаги (прихильне ставлення до себе, домагатися визнання іншими її досягнень); впевненої поведінки (уміння довіряти своїм можливостям, приймати нескладні самостійні рішення, раціонально організувати особистий час). Важливо, щоб дитина виявляла інтерес до свого внутрішнього і зовнішнього життя, володіла елементарними навичками спостереження за собою, орієнтувалася в очікуваннях щодо неї рідних та близьких людей, утримувалася від надмірних самовихвалянь, співвідносила свої вчинки із соціальними еталонами, відчувала задоволення від моральних вчинків, прагнула стати кращою, була здатна до адекватної самооцінки – важливої умови повноцінного буття дитини, результативності її діяльності, досягнення життєвого успіху.  

Змістовий аспект освітньої лінії «Я сам» передбачає виховати в дитини позитивне ставлення до своєї зовнішності, тілобудови, статевої належності, рухової активності; сформованість основних фізичних якостей, практичних умінь, культурно-гігієнічних, оздоровчих навичок та навичок безпечної життєдіяльності; орієнтацією в основних вікових змінах щодо зовнішності та фізичних можливостей представників різних статево-вікових груп.

В освітній лінії «Математична грамотність» подано доступні для дитини дошкільного віку математичні уявлення, що на елементарному рівні відображають ознаки, властивості та відношення предметів і об’єктів довколишнього світу. Показником сформованості цих уявлень є здатність дитини застосовувати отриманні знання в практичній діяльності (ігровій, трудовій, пізнавальній та ін.), оволодіння способами пізнання дійсності, розвиток у неї наочно-дієвого, наочно-образного, словесно-логічного мислення.

Математична грамотність – це сформованість у дітей елементарних уявлень про множину, число, лічбу, величину, форму, простір і час, наявність умінь використовувати набуті знання у практичній діяльності. Освітня лінія «Математична грамотність» спрямована на інтеграцію змісту дошкільної освіти, формуванню у дітей цілісної картини світу, компетентної поведінки в різних ситуаціях життєдіяльності.

Освітня галузь «Комп’ютерна грамота» має на меті виховання у дітей інтересу до комп’ютера, ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з комп’ютером, способом його управління на екрані (дисплеї) за допомогою операторів (клавіатура, мишка, джойстик) з урахуванням можливостей певної ігрової (чи навчальної) програми. Водночас передбачає навчити дітей дотримуватися правил безпечної поведінки під час роботи з комп’ютером.

У сучасному світі комп’ютер є одним із затребуваних «інтелектуальних знарядь», що дає можливість людині змогу вийти на новий інформаційний рівень. Дитина 5 років виявляє значний інтерес до комп’ютера, його будови, функцій, можливостей, різноманітних дитячих комп’ютерних ігор.

До 5 років у дітей набуває розвитку символічна функція наочно-образного мислення, що дає можливість дитині діяти з наочними екранними образами, свідомо обирати потрібний спосіб дії з комп’ютерними програмами, здатність працювати в індивідуальному темпі як під керівництвом дорослого, так і самостійно. Навчання дітей старшого дошкільного віку комп’ютерної грамоти передбачає такі форми роботи, як бесіди про комп’ютер та його значення в житті людини, будову та основні складники комп’ютера, засвоєння прийомів «спілкування» з комп’ютером у процесі практичних занять – в ігровій формі.

Освітня лінія «Мовлення» передбачає практичне засвоєння дитиною літературних норм і правил користування рідною мовою у різних життєвих ситуаціях, культури мовлення та спілкування (нормативності, правильності, логічності, адекватності, різноманітності, чистоти, доречності, естетичності та етичності). Рідна мова є загальною основою навчання і виховання дітей, вона обслуговує всі освітні лінії та види діяльності дитини. Оволодіння рідною мовою як засобом пізнання і способом специфічно людського спілкування є найбільш вагомим досягненням дошкільного дитинства. Рідна мова виступає «каналом зв’язку» для одержання інформації з немовних сфер буття, як засіб пізнання світу від конкретно-чуттєвого до понятійно-абстрактного. Мовне виховання забезпечує духовно-емоційний розвиток дитини через органічний зв’язок з національним вихованням; формує відчуття єдності зі своєю державою, землею, на якій живе дитина, з народом-творцем і носієм мови.

Мовленнєва діяльність дітей дошкільного віку складається із різних видів говоріння (запитання, відповіді, розмова, розповіді, перекази, описи, діалоги та ін.) та слухання (слухання мовлення інших, казок, оповідей і т. ін.), у процесі якої у дошкільників формуються мовленнєві вміння і навички.

Освітня галузь «Українська мова як державна» передбачає прилучення дітей інших національностей, які є громадянами України, до оволодіння українською мовою як державною на рівні вільного спілкування з іншими дітьми і дорослими, виховання інтересу та позитивного ставлення до національної й державної мови українського народу, бажання оволодіти нею; розвивати міжмовне чуття (подібне й відмінне в українській і рідній мовах); прищеплювати елементарні навички самокорекції, самоконтролю мовлення в умовах використання двох мов.

Освітня галузь «Іноземна мова» передбачає формування у дітей старшого дошкільного віку елементарних навичок і вмінь усного іноземного мовлення (слухання, розуміння та говоріння); навчити дітей розуміти звертання до них іноземною мовою, тексти віршів, казок, оповідань, мультфільмів, ігор; брати участь у діалогах, іграх, невимушеній бесіді; звертатись із проханням, запитанням, використовуючи ввічливі форми. Дитина 6 років повинна знати напам’ять 4-5 віршів, пісень та текстів ігор іноземною мовою; самостійно орієнтуватись в іншомовній комунікативній ситуації, виявляти ініціативність, бути впевненою, що може висловити власну думку іноземною мовою.

Кожна освітня змістова лінія Базового компонента дошкільної освіти завершується узагальненим визначенням результату освітньої роботи – сформованістю певного виду компетенцій.

Освітня лінія «Природа»

Зміст освіти	Результат освітньо-виховної роботи
Планета «Земля» Повітря Поверхня  планети Суша. Ґрунт. Вода У надрах планети	Орієнтується, що планета Земля має форму кулі, яка обертається навколо своєї осі та складається з повітря, суші (материки та острови із сухими та вологими місцевостями) та води. Усвідомлює, що кожній місцевості властиві свої, особливі кліматичні умови. Розуміє, що від клімату залежить багатоманітність рослинного та тваринного світу, що клімат місцевості залежить від природної зони, місця її знаходження на планеті. Орієнтується в тому, що погода є різною на території України та у світі. Володіє елементарним уявленням, що Землю оточує повітря; воно прозоре, легке, може переміщуватись, ущільнюватися. Знає, що повітря знаходиться навколо нас, є й у воді, ґрунті, рослинах; ним дихає все живе. Розрізняє ознаки повітря (холодне, тепле, гаряче, вологе, сухе), розуміє їх залежність від пори року, погоди, інших чинників. Відрізняє забруднене повітря від чистого за характерними ознаками. Розуміє, що вітер – це рух повітря; він може бути сильним, слабким, поривчастим. Має уявлення про глобус як модель нашої планети. Розуміє, що поверхня Землі складається із суші й води, що води на планеті більше, ніж суші. Має уявлення, що тверда поверхня планети – суша має різну форму (рівнини, пагорби, гори, яри). Розуміє, що на суші ростуть рослини, мешкають тварини, живуть люди. Люди будують житло, обробляють ґрунт – родючий шар поверхні, в якому містяться вода, повітря, поживні речовини. Має елементарне уявлення про те, що якість ґрунту залежить від вологості, вмісту поживних речовин, стану забрудненості (чистоти). Розуміє його значення для життя рослин, тварин, життєдіяльності людей. Знає, що в ґрунті укорінюються рослини, живуть тварини. Має уявлення про причини руйнування ґрунтів (розмивання водою, вивітрювання, витоптування).   Знає, що на Землі вода знаходиться у струмках, річках, озерах, морях, океанах, льодовиках та підземних надрах. Володіє елементарною інформацією про те, що вода океанів і морів солона, а на суші здебільше прісна; що на планеті солоної води більше, ніж прісної. Має уявлення про існування мінералізованої води, її видобування в Україні. Знає, що водойма – сприятливе середовище для проживання мікроорганізмів, різних тварин, росту трав’янистих рослин. Пояснює необхідність води всім живим істотам. Розрізняє стани води (рідкий, твердий, газоподібний – пара). Має уявлення про постійний рух води у природному довкіллі. Володіє елементарними знаннями про те, як вода надходить до людських осель, її використання для вироблення енергії для освітлення та опалення будівель, господарських та побутових потреб, для проведення гігієнічних, загартувальних процедур тощо.  Має уявлення, що в надрах планети знаходяться  корисні копалини (вугілля, газ, нафта, руда тощо), про їх використання у виробництві, життєдіяльності.
ЯВИЩА ПРИРОДИ Пори року Хмари Дощ. Гроза. Веселка. Град Сніг. Заметіль. Хуртовина. Ожеледиця Льодовики. Айсберги Повінь Шторм Посуха Пожежа Землетруси. Виверження вулканів	Має елементарне уявлення про природні явища на планеті Земля. Знає про сезонні зміни в природі. Називає пори року (весна, літо, осінь, зима), їх прикмети, характерні ознаки. Може схарактеризувати зміни в природі кожної пори року (стан погоди, рослин, поведінка тварин). Розуміє залежність змін від положення Сонця на небосхилі, кількості сонячного світла, тепла. Охоче спостерігає за змінами та вміє вести календарі погоди і природи, помічає характерні особливості природних явищ, їх вплив на рослин і тварин, життєдіяльність людей. Знає про існування метеорологічної служби. Знає про сезонну сільськогосподарську працю людей. Усвідомлює, що хмари рухаються завдяки вітру над поверхнею Землі. Має уявлення про процес утворення хмар. Використовує поняття “хмарне небо”, знає, що воно віщує зміну погоди. Знає, що з хмар вода випадає дощем, зливами, градом. Сильні дощі – зливи – супроводжуються вітром, блискавками, громом. Розуміє, що блискавка може бути небезпечною для людей, тварин; вміє безпечно поводитися під час грози. Усвідомлює, що після грози може з’явитися веселка, охоче за нею спостерігає, радіє її появі. Знає, що град – це льодові кульки, що можуть зашкодити рослинам, тваринам, людям, спорудам. Усвідомлює, що взимку з хмар випадає сніг. Роздивляється сніжинки, захоплюється їх різноманітністю. Розрізняє сухий і вологий сніг, характеризує його: холодний, пухкий, крихкий, липкий, м’який, пористий; використовує в іграх, спортивних забавах. Знає про значення снігового покриву для рослин і тварин. Має уявлення про погодні явища – заметіль, хуртовину, ожеледицю, їх вплив на стан природи, самопочуття та поведінку людей, тварин. Орієнтується в тому, як одягатися та поводитися під час несприятливої зимової погоди. Володіє елементарною інформацію про небезпеку сходження сніжних лавин у гірській місцевості. Знає про існування льодовиків. Має уявлення про айсберги – льодові глиби, які переміщуються у воді, можуть становити загрозу для кораблів та людей. Знає, що навесні стрімко тане сніг, вода струмками збігає до річок, спричиняє скресання льоду. Орієнтується, що внаслідок танення снігу, льоду річки розливаються, виходять із берегів, затоплюючи місцевість, руйнуючи греблі, будівлі, мости. Усвідомлює, що наслідки повені можуть бути тяжкими для тварин і людей. Співчуває постраждалим від повені. Має уявлення про шторм – як бурю на морі (океані), що супроводжується сильним поривчастим вітром, високими хвилями. Знає, що шторм може спричинити затоплення кораблів, загибель людей, руйнацію узбережжя. Впізнає зображення шторму (на картині, ілюстрації тощо). Співчуває тим, хто потрапив у шторм. Знає, що посуха є наслідком відсутності на певній території впродовж тривалого часу дощів. Усвідомлює, що вона спричиняє висихання ґрунту, загибель рослин, ускладнення життя та харчування тварин і людей.   Орієнтується в основних корисних (зігріває, допомагає приготувати їжу) та небезпечних, руйнівних (швидко розповсюджується, знищує все на своєму шляху) властивостях вогню. Знає, що пожежу може спричинити блискавка, виверження вулкану, небезпечне поводження людини з вогнем (багаття в лісі, покинуті недопалки тощо). Володіє елементарними навичками правильного поводження з вогнем, адекватної поведінки під час пожежі. Має елементарні уявлення, що землетрус – це коливання поверхні Землі різної сили (слабке, сильне). Знає, що сильний землетрус може зруйнувати споруди, спричинити загибель людей. Орієнтується в тому, що виверження вулканів супроводжується викидом на поверхню попелу, розпеченої лави, отруйних газів, що може загрожувати життю людей.
ФОРМИ ЖИТТЯ Рослини Гриби Тварини Природні угрупування Людина	Орієнтується в тому, що жива істота може існувати лише в середовищі, де може задовольняти потреби в живленні, диханні, пересуванні, розмноженні, безпеці. Має уявлення про те, що мікроорганізми (бактерії та віруси) – найменші живі істоти, їх можна побачити лише через спеціальний прилад – мікроскоп. Вони живуть всюди: в повітрі, ґрунті, воді, рослинах, тваринах, людині. Деякі з них викликають небезпечні хвороби в рослин, тварин, людей, а деякі використовують для виготовлення кефіру, йогуртів, дріжджів для випікання хліба тощо. Орієнтується в тому, що рослинний світ багатий і різноманітний. Розрізняє й правильно називає дерева, кущі, трави, мохи. Розрізняє найпоширеніші дикорослі й культурні рослини своєї місцевості, має уявлення про лікарські властивості деяких рослин найближчого природного оточення. Знає, що рослини виділяють кисень, забезпечують їжею тварин, людей, знає їх будову (корінь, стебло, листок, квітка, плоди). Орієнтується у змінах, що відбуваються під час росту рослини, називає основні фази зростання; усвідомлює, що рослини потребують достатньо світла, води, поживного ґрунту. Має елементарні уявлення про вплив погодних умов на стан рослин. Спільно з дорослим вирощує рослини та доглядає за ними.  Має елементарне уявлення про тісний взаємозв’язок рослин і тварин. Має уявлення про гриби, їх будову, характерні зовнішні ознаки, місця зростання, значення для рослин, тварин, людей. Розрізняє найпоширеніші їстівні та отруйні гриби місцевості свого проживання. Прагне дотримуватися  правил безпечної поведінки з грибами. Усвідомлює різноманітність тваринного світу. Розрізняє найбільш поширені групи тварин: черви, молюски, павуки, комахи, риби, земноводні, плазуни, птахи, звірі. Оперує їхніми назвами, описує середовище проживання. Орієнтується в особливостях зовнішнього вигляду, будові тіла, способі життя (живлення, пересування, захист, особливості поведінки); значенні для рослин і тварин, серед яких знаходяться. Встановлює взаємо­зв’язок між будовою тіла тварини та способом життя. Називає основних представників тварин та птахів свого регіону. Розрізняє диких і свійських тварин, птахів, їхнє місце проживання, спосіб добування їжі, облаштування житла. Знає про їхнє значення в природі та житті людей. Спільно з дорослим доглядає за свійськими й декоративними тваринами, птахами. Орієнтується в тому, що рослини й тварини живуть у певних природних умовах – лісах, луках, водоймах, степах, горах. З метою їх вирощування, розведення людина створює штучні природні угрупування – ставки, акваріуми, оранжереї, теплиці, ботанічні сади тощо. Має уявлення про те, що живі істоти пристосовуються до умов середовища. Усвідомлює, що в природному довкіллі немає ко­рисних чи шкідливих рослин, тварин — вони всі важливі. Має уявлення, що людина вирізняється прямоходінням, мисленням, мовленням, діяльністю. Розуміє, що людині для життя потрібні повітря, вода, їжа. Усвідомлює цінність людського життя і здоров’я, їхню залежність від природного довкілля (чистоти повітря, води, ґрунту, продуктів харчування), здатності на нього впливати. Знає, що забруднене повітря, вода, неякісна їжа можуть викликати захворювання.
ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ Освоєння людиною  природного середовища Вплив людини на довкілля Екологічно доцільна поведінка	Орієнтується в тому, що стан природного довкілля й життєдіяльність людини взаємопов’язані. Знає, що люди живуть у великих містах, невеликих містечках, селищах, селах, обробляють землю для вирощування хлібних, круп’яних, зернобобових, олійних, овочевих, плодово-ягідних, технічних (льон, бавовна) та цукрових (цукровий буряк, цукрова тростина) культур. Орієнтується, що на суші є ліси: мішані (хвойні й листяні),  тропічні, освоєння лісових масивів супроводжується вирубкою старих дерев, з яких людина виготовляє необхідні предмети побуту й вжитку, та насадженням молодих. Розуміє, що водними просторами курсують кораблі, баржі, що перевозять деревину, нафту, продукти харчування, різноманітні товари, людей, у такий спосіб здійснюється торгівля. Усвідомлює, що освоюючи природне довкілля, людина має дотримуватися правил доцільного природокористування, сприяти чис­тоті природного довкілля, економному викорис­танню природних багатств. Розуміє, що природне довкілля змінюється внаслідок людської діяльності. Має уявлення, що люди здійснюють природоохо­ронні заходи та роботу для відновлення рослин і тварин, які зникають («Червона книга»). Розуміє, що активне використання людиною природних копалин (нафти, вугілля, газу, рослин, торфу) погіршує стан природного довкілля, призводить до потепління й зміни клімату на планеті, неправильна діяльність людини може призвести до зникнення рослин, тварин. Володіє знаннями про при­родоохоронну діяльність у регіоні проживання, намагається долучитися до неї. Усвідомлює, що будь-який представник рослинного чи тваринного світу має право на життя. Володіє правилами безпечної взаємодії з рослинами і тваринами; помічає зміни, що відбуваються в їхньому стані, виявляє стурбованість, коли він погіршується, намагається вжити заходів до його покращання; емоційно реагує на позитивні результати допомоги рослинам, тваринам; відповідально ставиться до догляду за ними. Під керівництвом дорослого вирощує рослини.   Прагне дотримуватися правил поведінки в природному довкіллі: не залишати сміття, безпечно поводитися з рослинами і тваринами. Помічає забрудненість природного довкілля та відповідно реагує на це: сприяє його очищенню та попереджає негативні прояви поведінки іншими дітьми та дорослими. Дотримується правил доцільного природокористування (сприяння чистоті природного довкілля, економне використання води, електро- та теплоенергії в побуті); усвідомлює необхідність догляду, збереження та захисту природного довкілля. Виявляє почуття радості від краси природи рідного краю, краєвидів місцевості, де народилася й живе, відчуває гордість за Батьківщину, її неповторну природу та відповідальність за її збереження. Разом з дорослим милується красою краєвидів у різні пори року. Виокремлює естетичні властивості природних компонентів та явищ: кольорів, звуків, пахощів. З інтересом спостерігає за особливостями розвитку рослин, поведінкою тварин, природними явищами.
ВСЕСВІТ Планети Вивчення Всесвіту людиною	Орієнтується у тому, що Всесвіт – це безліч зорь, небесних тіл (астероїдів, комет, метеоритів) а також газ і міжзоряний пил, що існує за межами планети Земля. Володіє елементарною інформацією про Сонячну систему, що в її центрі знаходиться Сонце. Знає, що всі тіла Сонячної системи обертаються навколо Сонця. Має уявлення, що Сонце – це зоря, що має вигляд розжареної газової кулі, є джерелом світла й тепла. Має елементарне уявлення, що навколо Сонця обертаються планети: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Може назвати деякі з них. Розуміє, що вони різні за розміром, але всі набагато менші за Сонце. Знає, що деякі з них можна побачити в темну пору доби. Має уявлення, що Земля робить один оберт навколо Сонця за рік, під час обертання вона по-різному освітлюється і нагрівається його променями, що спричиняє сезонні зміни. Уявляє, що навколо окремих планет обертаються тіла – супутники. Знає, що Місяць – супутник Землі, він має форму кулі,  його добре видно на небосхилі у вечірній  та нічний час. Має уявлення, що Сонячна система розташована у скупченні великої кількості зорь – галактиці. Сонячна система знаходиться в межах галактики, що називається Молочний Шлях (Чумацький Шлях). Спостерігає на темному небосхилі за зоряним простором, скупченням зорь, фіксує увагу на їх кольорі, яскравості, русі. Розуміє, що за зорями і планетами можна спостерігати за допомогою спеціальних астрономічних приладів – телескопів. Має уявлення, що в телескоп можна побачити зорі, планети, поверхню Місяця, виявляє до цього інтерес. Володіє елементарною інформацією про те, що для вивчення Всесвіту люди виводять у позаземний простір супутники, космічні кораблі, станції. Знає, що першим космонавтом був Юрій Гагарін, що в Космосі разом з представниками інших народів побували українські космонавти. Має уявлення про існування міжнародної орбітальної космічної станції, на якій упродовж тривалого часу живуть і працюють космонавти з різних країн світу. Виявляє інтерес до книг, телепередач, відео матеріалів, пов’язаних з Космосом. Разом з дорослим і самостійно спостерігає і захоплюється  красою зоряного простору. Радіє, впізнаючи знайомі скупчення зорь, різні форми Місяця, обирає порівняння (повний, окраєць, серпик). Передає враження від Всесвіту в іграх, художніх образах.
ПРИРОДНИЧА КОМПЕТЕН-ЦІЯ	Обізнаність дитини з природним середовищем планети Земля та Всесвітом як цілісним організмом, у якому взаємодіють повітря, вода, грунт, рослини, тварини, люди, Сонце, Місяць, Космос; усвідомленість їх значення для себе та інших; позитивного і негативного впливу людської дяльності на стан природи; природодоцільна поведінка: ціннісне, свідоме, виважене ставлення дитини до природи; готовність до практичної діяльності щодо створення і збереження умов, необхідних для життєдіяльності рослинного й тваринного світу, дотримування правил природокористування.

Освітня лінія «Культура»

Зміст	Результати освітнь-виховної роботи
ПРЕДМЕТНИЙ СВІТ Житло людини Особливості й затишок житла Предмети побуту і вжитку Місце проживання, забезпечення життєдіяльності людей ПРЕДМЕТНО - ПРАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ Користування предметами Виробнича діяльність людей Власна діяльність	Оперує поняттям «житло», має уявлення про українське житло. Диференціює інтер’єри міської квартири та сільської оселі, називає їх характерні особливості й типові атрибути. Розуміє роль житла в житті людини, цінує атмосферу рідної домівки. Усвідомлює, що затишок і порядок в оселі залежить від її мешканців; самостійно впорядковує власні речі, іграшки тощо; допомагає дорослим підтримувати порядок. Цінує сімейні реліквії, отримані в спадщину. Може назвати основні технічні засоби та побутове приладдя, що використовується в домашньому господарстві (телевізор, телефон, відео-, аудіо магнітофон, комп’ютер, пральна, посудомийна машина, кухонний комбайн, газова (електрична) плита тощо), засоби технічного зв’язку (телефон, факс, електронна пошта), знає, як користуватися та безпечно поводитися з окремими з них. Усвідомлює, що для життєдіяльності людині потрібні предмети побуту і вжитку. Оперує узагальнюючими поняттями «меблі», «білизна», «побутові прилади», «посуд» тощо, називає по 5 – 7 предметів з кожної групи, може пояснити їх призначення та спосіб використання. Зацікавлено ставиться до предметного середовища, знаходить у ньому знайоме і незнайоме; виділяє схоже, відмінне; визначає безпечне і небезпечне; диференціює на „моє” і „наше”, „чуже”, „особисте” і „спільне”, „близьке” і „далеке”, „знайоме” і „незнайоме”  тощо. Називає адресу свого проживання із зазначенням назви населеного пункту, вулиці, номеру будинку/квартири. Знає, що вулиця поділяється на проїзну та пішохідну частини, називає різні види транспорту, його призначення, характерні особливості. Орієнтується в правилах дорожнього руху та керується ними. Визначає місцезнаходження дошкільного закладу, школи, магазину, аптеки, поліклініки, знає види, номери транспорту, якими можна скористатися. Розуміє взаємозв’язок між потребами людини в теплі, світлі, воді, функціонуванням різних технічних комунікацій та відповідних установ. Усвідомлює, що довколишній предметний світ - рукотворний, створений для життя людини та завдяки людській діяльності. Має елементарне уявлення про виробництво різних предметів, їх призначення та використання. Вміє самостійно користуватися різними предметами, знаряддями праці за призначенням, дбайливо до них ставитися, виконує умови зберігання. Має елементарні знання про виготовлення різних предметів ужитку, технічних приладів та знарядь, засоби пересування та зв’язку, продукти харчування та гігієни тощо, оперує їх назвами. Намагається самостійно визначити мету своєї діяльності, спрогнозувати кінцевий результат, спланувати послідовність дій. Виявляє ціннісне ставлення до людської праці, розуміє її мотивацію, реальну необхідність, зв’язок із життєвими потребами та станом здоров’я. Знає про багатоманітність професій у різних сферах діяльності людини, називає найбільш поширені, а також професійну зайнятість батьків, найближчих родичів. Мотивує відмінність між виробничою діяльністю дорослої людини та пред­метно-практичними діями дитини, називає їх. Виявляє готовність брати участь у суспільно значущій діяльності спільно з дорослими та іншими дітьми. Охоче самостійно займається продуктивною діяльністю, намагається довести розпочату справу до завершення. Усвідомлює, що будь-яка діяльність розпочинається з визначення мети. Вміє самостійно визначити мету, завдання, передбачити результат. Свідомо добирає адекватні прийоми роботи, матеріали; обізнана з властивостями, технологією їх використання. Дотримується правил безпечної діяльності. Намагається відійти від зразка, виявляє вигадку, фантазію, винахідливість. Намагається самостійно  подолати труднощі; за допомогою звертається лише в разі об’єктивної необхідності. Здатна самостійно оцінити результат своєї роботи, в разі необхідності внести корективи, виправити помилки, співвіднести із задумом. Здатна об’єктивно оцінити роботу однолітків, співвіднести із власною. Бережливо ставиться до рукотворних виробів (власних та інших дітей). Радіє з нагоди засвідчити свою вправність рідним та близьким, зробити їм приємне.
ПРЕДМЕТНО-ПРАКТИЧНА КОМПЕТЕН-ЦІЯ	Обізнаність дитини з предметами побуту та вжитку, їх виготовленням, призначенням та використанням; усвідомлене, дбайливе до них ставлення; обізнаність з видами людської праці та професіями; готовність займатися продуктивно-практичною діяльністю як самостійно, так і спільно з дорослими; бережливо ставитись до результатів людської праці.
СВІТ МИСТЕЦТВА Художнє освоєння світу Сприйнятли-вість Відчуття красивого Художні уподобання Естетичне ставлення до мистецтва Художній образ ХУДОЖНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ Образотворча Музична Театральна Літературна Самостійна художня діяльність	Емоційно сприйнятлива, зосереджує увагу на різноманітних об’єктах, явищах,  життєвих подіях, зовнішності людей, процесах та результатах їхньої діяльності, особливостях спілкування. Збагачує свій життєвий досвід враженнями від побаченого, почутого, обстеженого, відчутого. Прагне їх виразно, реалістично, експресивно відтворити в художніх образах – у малюнку, аплікації, ліпленні, співі, танці, музикуванні, театральному дійстві, віршуванні, розповіданні. Розрізняє реально побачене, почуте, сприйняте і уявне, придумане, фантазійне. Диференціює красиве і некрасиве в поведінці, зовнішності людини, природному довкіллі та мистецтві. Має уявлення, що красиве викликає насолоду, привертає увагу своїм приємним зовнішнім виглядом, яскравістю, змістовністю. Емоційно відгукується на прояви естетичного в житті та мистецтві, виражає свої почуття у різних видах мистецької діяльності, визначає власне ставлення до творів мистецтва. Отримує задоволення від знайомства з ними, від творення прекрасного в житті, природі та мистецтві. Розрізняє образотворче (народні промисли і ремесла), музичне, театральне мистецтво та літературу; визначає специфіку кожного, виявляє до них інтерес. Володіє знаннями, вміннями та навичками, необхідними для занять відповідними видами діяльності. Надає перевагу одному (декільком) із них, ініціює бажання займатися ним протягом певного часу, одержує від цього насолоду, досягає в певному виді мистецької діяльності конкретних результатів, виявляє творчу активність, інтерес до творів обраної мистецької діяльності. Може самостійно інтегрувати в нього елементи іншого виду мистецької діяльності, радіє з цього. Знає і називає прізвища окремих вітчизняних та зарубіжних художників, композиторів, народних митців, милується творами образотворчого мистецтва, називає і впізнає їх. Обізнана з найкращими зразками літературного різновиду – поезією та прозою. Розуміє доцільність їх використання у повсякденному житті, ігровій та театралізованій діяльності, радіє такій можливості. Має уявлення про різновиди театрального мистецтва – музичний, драматичний та ляльковий. У театральному дійстві цікавиться можливостями вираження життєвих ситуацій в акторській грі, співпереживає персонажам, розуміє зміст дійства, усвідомлює колективний характер дієтворення, виокремлює красиве в предметах, дійстві, вчинках людей. Відображає у художній діяльності власне ставлення до світу і творів літератури, охоче виконує завдання естетичного характеру. На елементарному рівні аналізує твори мистецтва, визначає їх емоційний настрій, характеризує засоби художньої виразності, розуміє та створює художні образи, передає їх різними засобами. Розуміє театральний образ як живу акторську дію з використанням засобів мовлення, міміки, жестів, рухів, музики, танцю, співу. Ідентифікує почуття і вчинки персонажів із власними. Цілісно сприймає і розуміє композицію та зміст літературного твору. Розрізняє основні засоби художньої виразності. Виявляє особистісну позицію у процесі перевтілення у сценічний образ, запам’ятовує сюжетну послідовність, своєчасно включається в дію. Володіє навичками зображення позитивного та негативного образів персонажів; використовує музично-пластично-пісенний досвід у театралізації різних творів літературних жанрів. Розрізняє основні види образотворчого мистецтва – живопис, графіку, скульптуру, архітектуру, декоративно-ужиткове та визначає основні їх жанри – пейзаж, портрет, натюрморт та побутовий, казковий жанри. Відображає свої життєві враження у різних видах образотворчої діяльності – малюванні, ліпленні, аплікації, конструюванні. Володіє технічними прийомами та Розрізняє основні види образотворчого мистецтва – живопис, графіку, скульптуру, архітектуру, декоративно-ужиткове та визначає основні її жанри – пейзаж, портрет, натюрморт та побутовий, казковий жанри. Відображає свої життєві враження у різних видах образотворчої діяльності – малюванні, ліпленні, аплікації, конструюванні. Володіє технічними прийомами та методами роботи, елементарною майстерністю, прагне її вдосконалити. Враховує особливості матеріалу, виразність техніки. Доцільно використовує природний матеріал. Впевнено, творчо реалізує свій задум, самостійно вибирає вид образотворчої діяльності, може виділити конкретний епізод та передати його зміст. Отримує задоволення від процесу та результатів творення. Застосовує набутий досвід творчої діяльності в повсякденному житті, на святі. Виявляє пошукову зацікавленість, прагне привернути увагу інших до оригінальності результатів своєї образотворчої діяльності. Розрізняє основні види музичного мистецтва – вокальний та інструментальний. Обґрунтовує своєрідність музичних жанрів – пісні, танцю та відповідне виконавство. Охоче слухає музичні твори різних жанрів. Орієнтується у виборі музичних інструментів, виявляє бажання відтворювати на них прості ритмічні мелодії, володіє досвідом індивідуального та колективного виконання твору. Володіє навичками виконання елементарної танцювальної техніки хороводу, польки, вальсу. Виражає зміст танцю відповідними рухами, надає їм танцювальної образності. Розігрує хороводні пісні, індивідуально забарвлює танцювальні рухи, надає їм виразності, використовує міміку, жести, відповідні пози. Передає у рухах емоційний стан, людські переживання, імпровізує пісенний, ігровий, танцювальний образи. Вміє емоційно виразно проспівати фрагменти дитячих пісень, прагне до правильного інтонування мелодій та дотримання виконавської культури. Виявляє зацікавленість до музично-пісенно-пластичного оформлення гри, творення музики. Дістає задоволення від самовираження в музичній діяльності. Розрізняє основні види театрального мистецтва – драматичний, музичний, ляльковий, розрізняє їх за основними засобами виразності. Виявляє особистісну позицію в процесі перевтілення у сценічний образ. Запам’ятовує сюжетну послідовність, своєчасно включається у дію. Володіє навичками зображення позитивного та негативного образів персонажів. Використовує музично-пластично-пісенний досвід у театралізації творів різних літературних жанрів. Здатна театралізувати творчу гру. Вигадує казки, засоби дії для її театральної реалізації. Самостійно обирає ролі та виконавців для вистави. Розпізнає різновиди літературних творів – поезію та прозу. Обізнана із кращими зразками різних жанрів художнього твору. Використовує художні засоби виразності літературних творів, читає їх напам’ять, переказує, аналізує та відтворює в різних видах діяльності. Прагне самовиразитися через художньо-мовленнєву діяльність. Охоче бере участь в іграх-драматизаціях, інсценуванні, розвагах, самостійно організовує театралізовані ігри. Вибірково ставиться до літературних творі; вдається до словотворчості, може запропонувати власний варіант казки чи оповідання. Отримує задоволення від творчої літературної діяльності. Надає перевагу самостійній художній діяльності, самовиражається в ній, звертається за допомогою лише в разі необхідності, вміє нею правильно скористатися. Виявляє працьовитість, намагається досягти якомога кращого результату. Може визнати художні здібності й здобутки інших дітей, порадіти за їхні успіхи, а в разі потреби – допомогти; помічає вдалі прийоми, використані в художній діяльності однолітками, аналізує їх доцільність, творчо переробляє та застосовує. Охоче варіює, імпровізує, фантазує, вигадує, творить. Радіє оригінальним здобуткам у художній діяльності – власним та інших дітей. Має елементарний художній смак, розрізняє, розуміє і адекватно оцінює естетичні явища в житті. Усвідомлює себе активним суб’єктом художньої діяльності, від якого залежить її процес і результат. Знає, що успіх у мистецтві залежить від здібностей людини та її ставлення – старанності, працьовитості, самостійності. Диференціює реалістичну та міфічну картини світу. Цінує творчу працю людей та твори мистецтва як її продукти. Прагне вдосконалювати свої художні уміння,  збагачувати художній досвід.
ХУДОЖНЬО-ПРАКТИЧНА КОМПЕТЕНЦІЯ	Обізнаність з різними видами мистецтва (образотворче, народні промисли і ремесла, музичне, театральне) у межах віку; з творами відомих вітчизняних та зарубіжних художників, композиторів, народних митців (впізнає, називає), виявляє інтерес, висловлює своє ставлення до них;розуміє способи творення художніх образів (рухових, музичних, графічних); використовує різні техніки (засоби, прийоми) реалізації свого задуму, виявляє творчі здібності, оцінює, радіє створеному.
ХУДОЖНЬО-ЛІТЕРАТУРНА КОМПЕТЕНЦІЯ	Обізнаність з різними жанрами художніх творів (усна народна творчість, оповідання, казки, вірші); здатність розуміти та відтворювати їх зміст у різних видах діяльності, сюжетно-рольових іграх, фольклорних святах; обізнаність із текстами українських народних казок; уміння орієнтуватись у структурі казки (зачин, кінцівка); впізнавати на портретах українських письменників (Т. Шевченко, Леся Українка, І. Франко), читати напам’ять вірші, розповідати казки. Використовувати засоби художньої виразності; приймати позицію героя, вести уявлюваний діалог з героями, висловлювати своє ставлення до них; порівнювати поведінку і вчинки героїв з поведінкою однолітків та своєю власною.
ТЕАТРАЛЬНО-ІГРОВА КОМПЕТЕНЦІЯ	Обізнаність з різними видами дитячих театрів; здатність брати участь у театралізованих іграх, вечорах, ранках; передавати характерні особливості будь-якого художнього образу та переносити набуті уявлення в самостійну театрально-ігрову діяльність; здатність організовувати як за вказівкою вихователя, так і самостійно ігри-драматизації, театралізовані ігри за сюжетами знайомих художніх творів, інсценувати їх; узгоджувати власні дії з діями учасників театралізованого дійства.
ГРА ЯК ВІДОБРАЖЕН-НЯ ЖИТТЯ Відтворення життєвих реалій у грі Ігрова діяльність Сюжет гри, ігровий задум Ігрова роль Правила гри Використання ігрового обладнання Спілкування з партнерами по грі Формування особистості в грі	Усвідомлено спостерігає за соціальним життям – діяльністю людей, взаєминами між ними, стилем спілкування залежно від віку, статі, національності, професії, соціального статусу. Виділяє типові зовнішні ознаки: висловлювання, міміка, жести, постава. Активно відтворює свої життєві враження у рольовій грі, використовує виразні засоби, вміє розмірковувати, уявляти, творчо переосмислювати, відрізняти реальні події від уявних, нафантазованих. Надає перевагу грі як провідній діяльності. Зацікавлено ставиться до ігрової діяльності, відрізняє її з-поміж інших, використовує власний досвід, сімейно-побутові, суспільні події, життя та поведінку тварин тощо для створення ігрових задумів; реалізує в них свої пізнавальні, соціальні, моральні, естетичні потреби. У власній грі відтворює знання та моральні уявлення, задовольняє інтерес до довколишнього, творчо відображає діяльність та взаємини дорослих реальні та уявлювані події, ситуації. Може самостійно реалізувати власні ігрові задуми. Використовує різні види творчих ігор: сюжетно-рольові, театралізовані, конструкторсько-будівельні, виявляє самостійність у виборі гри, іграшок. Може змістовно гратися на самоті, або ж організувати мікро-, макроігровий колектив, об’єднується з однолітками на основі ігрового задуму, рольової взаємодії, особистих уподобань. Дотримується рольових способів поведінки, норм та етикету спілкування. Розуміє, що гра має сюжет; ініціює, обирає, підтримує та вибудовує різні сюжети. Усвідомлює мету гри, засоби її реалізації, не­обхідність планомірних дій. Розгортає, збагачує ігровий задум. Урізноманітнює сюжет гри, відображає в ньому реальні чи уявні події з особистого життя, життя людей з найближчого оточення, суспільні події. В ігровому сюжеті намагається передати не лише зовнішні прояви, а й сутність явища, творчо застосовує набуті уявлення про довколишній світ.   Відповідально ставиться до вибору та виконання ігрової ролі, відтворює в ній не лише побутові дії, а й характерні особливості персонажів, міжособистісні відносини, може виконувати роль за себе та за іншого персонажа (реального чи уявного). Намагається діяти відповідно до сюжету гри, передати характер поведінки персонажа, його типаж та індивідуальні особливості. Усвідомлює необхідність дотримання правил гри, їх призначення (впорядкованість гри, дотримання сюжетних ліній, використання ігрової атрибутики тощо), контролює виконання правил усіма учасниками гри. Може самостійно запропонувати нове правило з метою більш ефективного перебігу гри. Уміє створити ігрове середовище відповідно задуму гри. Використовує іграшки відповідно до призначення і змісту. Знає варіативні можливості використання різних іграшок та застосовує їх для відображення  людських взаємин. Сприймає іграшку як образ предмета реального чи казкового світу, партнера, товариша, розуміє її зовнішні особливості. Розрізняє народну іграшку, знає її особливості та призначення. Раціонально використовує предметно-ігрове середовище для реалізації ігрових задумів. Здійснює ігрове заміщення на рівні дій, предметів, подій з використанням відповідного ігрового середовища.  Свідомо обирає партнерів по грі, спільно з ними відтворює реальні та уявні (казкові) сюжети. Узгоджує свої дії з іншими дітьми, домовляється, орієнтуючись на групові інтереси, поводиться відповідно до ігрової ситуації, підпорядковується вимогам партнерів. Вміє домовлятися, кооперуватись, узгоджувати дії, при потребі поступатися, визнавати помилки, укладати угоди, працювати в команді. Ігрове мовлення супроводжує ігрові дії у вигляді діалогічної рольової бесіди з предметним показом способу дій. Радіє спільній грі, цінує товариські взаємини. Усвідомлює себе активним суб’єктом ігрової діяльності та учасником дитячого ігрового угруповання. Домагається визнання іншими дітьми своїх заслуг, приймає рішення й  визнає якісне виконання ролі іншими учасниками. Узгоджує у ході гри свої та інших дітей бажання та можливості. Усвідомлює, що в грі є обов’язки – діяти у відповідності з правилами, справедливо розподіляти ролі та іграшки, узгоджувати особисті інтереси з груповими тощо. Самостійно визначається із сюжетом гри, засобами виразності, змістом ігрових дій, вибором іграшок, оцінкою  виконаної ролі кожним учасником. Докладає для цього власних зусиль, вносить доцільні зміни, уточнює деталі. Рахується з особливостями партнерів по грі, визнає переваги однолітків, ініціює свою підтримку й готовність допомогти. Відстоює власну гідність, цікавиться думкою про себе товаришів по грі. Спостерігає за вдалими діями партнерів по грі, помічає істотне, аналізує причини успіху і невдачі. Серйозно ставиться до обов’язків, пов’язаних з роллю, прагне вдосконалити свою гру. Розмірковує з приводу досягнень та прорахунків, обговорює з однолітками проблеми, намагається зрозуміти, як урізноманітнити гру. Поводиться чесно, совістливо, правдиво; стримує свої емоції, агресивні дії по відношенню до партнерів. Виявляє творчість, імпровізацію, пропонує оригінальні ідеї для покращення гри. Обирає для гри безпечне місце та атрибути.
ІГРОВА КОМПЕТЕНЦІЯ	Обізнаність з різними видами іграшок; здатність їх використовувати в самостійних іграх; здатність організовувати різні види ігор (рухливі, народні, ігри з правилами, сюжетно-рольові та ін.) відповідно до їх структури (уявлювана ігрова ситуація, ігрова роль, ігрові правила); реалізовувати власні ігрові задуми; дотримуватись ігрового партнерства та рольових способів поведінки, норм та етикету спілкування у процесі гри.

Освітня лінія «Люди»

Зміст освіти	Результати освітньої роботи
СІМ’Я Батько-матір Брати-сестри Дідусі-бабусі Сімейне буття РОДИНА Усвідомлення себе членом своєї родини	Усвідомлює зміст понять «сім’я» (склад, ознаки: спільне проживання, однакове прізвище, взаємна турбота, любов, доброзичливість, сімейні обов’язки членів) та «честь сім’ї» (повага та гідне ставлення інших людей до членів сім’ї), вміє їх пояснити. Розуміє, що батьки – це найрідніші люди, які доглядають та виховують своїх дітей. Вирізняє батьків з-поміж інших, ставиться до них з любов’ю та повагою; відгукується на їхні звернення, прохання, прислухається та дотримується порад, вказівок, може поступитися власними бажаннями, потребами на їхню користь, помічає настрій, емоційний та фізичний стан, турбується, допомагає; відчуває  захист, підтримку, цінує добробут, створений батьками; живе інтересами сім’ї. Усвідомлює ступінь рідства з іншими дітьми, знає, що рідні брати-сестри – це діти, народжені в одній сім’ї. Встановлює й підтримує доброзичливі, довірливі, дружні стосунки з ними, ставиться з любов’ю, повагою, запобігає конфліктам, непорозумінням. Утримується від ревнощів, суперництва, змагальності, розуміє корисність об’єднання зусиль для спільної справи, турбується про рідних братів-сестер. Знає, що дідусь та бабуся доводяться батьками татові та мамі. Поважає їх, піклується про їхнє здоров’я, самопочуття; знає про життєву мудрість старших, шанобливо ставиться до них. Дбає про них, допомагає, не ображає їх своїми висловами, вчинками та поведінкою.   Дотримується правил сімейного співбуття. Усвідомлює обов’язки кожного члена сім’ї, сумлінно виконує свої, підтримує порядок у своєму помешканні, розуміє внесок кожного члена сім’ї у її добробут.  Намагається облегшити домашню працю членів родини, своєчасно й доречно надає посильну допомогу. Прагне підтримувати доброзичливу атмосферу в домі своїми висловлюваннями, вставленням, поведінкою. Турбується про хворих членів сім’ї, усвідомлює їхній стан, прагне поліпшити його своєю участю. Любить і шанує сімейні свята та традиції, бере активну участь у їх творенні, дотриманні, зміцненні. Орієнтується в тому, що  родина об’єднує близьких і далеких родичів по материнській та батьківській лінії, пов’язаних між собою кровними зв’язками. Знайома з ними, користується словами-назвами основних членів родини (дядько, тітка, двоюрідні брати/сестри, племінники тощо), знає ступінь рідства, місце їхнього проживання. Має уявлення про свій рід, цікавиться родоводом, складає родовідне дерево. Ініціює підтримання родинних зв’язків, проявляє інтерес до спільних родинних справ, свят, зустрічей, ведення фото- та фільмотек тощо. Цікавиться їхнім життям, ставиться з повагою, виявляє родинні почуття, радіє успіхам, досягненням, співчуває у горі, невдачах. Знає про поховання померлих родичів, спільно з батьками та іншими родичами вшановує пам’ять про них. Відчуває себе повноцінним членом родини. Цінує можливість бути в присутності рідних «самим собою», можливість «розкрити душу», розраховує на розуміння і захист. Помічає зовнішню та внутрішню схожість-несхожість з рідними; передбачає і прогнозує висловлювання, думки, дії батьків з приводу своїх вчинків; прагне діяти так, щоб не засмутити близьких, викликати в них почуття задоволення. Поважає інтереси, смаки, звички рідних; усвідомлює, що батьки належать не лише їй, а один одному та іншим членам родини, мають не пов’язане з нею життя. Розуміє, що батьки потребують душевної теплоти і ласки. Виявляє чуйність та уважність; стримує своє бажання, якщо вони заважають рідним; прагне бути причетною до спільних турбот і проблем сім’ї.
РОДИННО-ПОБУТОВА КОМПЕТЕНЦІЯ	Обізнаність із змістом, нормами та правилами сімейного (родинного) співжиття; здатність їх пояснити та дотримуватись; підтримувати доброзичливі, дружні, довірливі стосунки в родинному колі, виявляти турботу і любов до рідних і близьких членів родини.
ЛЮДИ Знайомі Чужі За соціальними ролями Встановлення стосунків З дітьми З дорослими З літніми  людьми З представниками різної  статі Група	Вирізняє знайомих людей з-поміж інших як таких, що добре знають один одного (друзі, товариші, сусіди, співробітники батьків, працівники дошкільного закладу тощо), привітно вітаються, доброзичливо звертаються один до одного, радіють зустрічі, толерантно цікавляться справами. Усвідомлює, що знайомі можуть бути як серед дорослих, так і дітей; розрізняє манеру спілкування із власними знайомими та знайомими батьків. При зустрічі впізнає знайомих, із власної ініціативи чи у відповідь на звернення виявляє готовність і здатність доброзичливо спілкуватися з ними. Вміє почути й уважно вислухати дорослого, підтримати тему розмови, відповісти на запитання, відгукнутися на прохання, пропозицію. Рахується з їхніми смаками, інтересами, потребами; виявляє чемність у ставленні до них. Розуміє, що чужі — це люди, які між собою не знайомі (перехожі на вулиці, пасажири в транспорті, відвідувачі магазину, глядачі в театрі тощо). Поводиться з ними обачно, стримано, чемно. Почувається невимушено, впевнено серед малознайомих чи незнайомих людей. Помічає стан, потреби сторонніх та, по можливості, намагається їх задовольнити. У разі нагальної потреби (загубилась у натовпі, магазині, іншому людному місці), коли поруч немає знайо­мих, може звернутися до незнайо­мої людини за допомогою, висловлюючи своє прохання чітко й голосно. Не розгублюється в такій ситуації, а розуміє, що краще звернутися до дорослого, який знаходиться на своєму робочому місці — до водія чи контролера в транспорті, продавця чи охоронця (міліціонера) в магазині тощо. У разі виникнення інтересу до незнайомої людини повідомляє про це знайомих дорослих і радиться, чи можна звер­нутися до неї. Користується елементарними правилами самозбереження – не бере запропоновані незнайомцем солодощі, іграшки, не зваблюється пропозицією покататися на машині чи подивитися на щось, не розповідає про себе, свою сім’ю, родину, місце проживання тощо. Вміє ототожнити стать дорослого з відповідною соці­альною роллю в житті (жінка — матір, господиня, дружина; чоловік — батько, захисник, опора сім’ї). Усвідомлює, що людина певної статі, віку одночасно може виконувати різні соціальні ролі – сина, доньки, школяра, покупця, пасажира, працівника тощо; розуміє важливість та залежність зовнішніх проявів, поведінки від кожної з виконуваних у цей момент ролей. Усвідомлює відмінності спілкування з різними за віком дітьми – до молодших за себе ставиться доброзичливо, уважно й турботливо, до старших – з інтересом, повагою, емоційною готовністю до спілкування. Прагне входити в контакт з різними за віком дітьми, вміє привертати до себе увагу, виявляє доброзичливе ставлення, вміння, знання, налагоджує активну взаємодію, спілкування. У колі молодших почувається старшою, а зі старшими – молодшою. З однолітками поводиться на рівних, усвідомлює свої можливості, права й обов’язки, дотримується норм спілкування. Виявляє інтерес до спільної справи, стійке прагнення брати участь у будь-якій спільній справі (грі, продуктивній діяльності),  ділиться своїм  досвідом, умін­нями, знаннями, підтримує загальну для всіх мету діяльності. Домагається визнання себе іншими дітьми, прагне бути доречним, бажаним у спілку­ванні, грі тощо.  Поводиться прав­диво, чесно у стосунках з різними за віком дітьми, не глузує з недоліків або звичок інших. Самостійно встановлює й підтримує партнерські, ділові та особисті контакти, уникає конфліктів, може їх попередити. Поважливо ставиться до дітей своєї та протилежної статі; розуміє значення спілкування та спільної діяльності хлопчиків і дівчаток, дружби між ними.  Розуміє, що доросла людина  володіє професією, має роботу, сім’ю, ростить дітей, турбується про своїх батьків. Виявляє повагу до дорослих, незалежно від ступеня рідства, знайомства. Усвідомлює свою залежність від старшого покоління, приймає їхню опіку. У зверненнях до них та власних діях виявляє шану, турботу, повагу, готовність допомагати. У стосунках витримує дистанцію та усвідомлює межі припустимої поведінки, враховуючи належність до певної статі себе та дорослого. Має уявлення про те, що в літньої людини погіршується зір, слух, вона змінюється зовні (сиве волосся, зморшки на обличчі, руках, повільність рухів). Вона потребує турботи, розуміння й підтримки. З повагою ставиться до рідних, знайомих, чужих людей літнього віку. Вміє вислухати поради та намагається керуватися ними у своєму житті. Знає, що в старості людина виходить на пенсію, більше опікується домашнім господарством, допомагає дітям, доглядає онуків. Усвідомлює, що серед людей виділяють чоловіків і жінок. Може схарак­теризувати, що чоловік — це доросла особа, а хлопчик — дитина чоловічої статі; жінка — доросла особа, а дівчинка — дитина жіночої статі; вони мають свої ознаки – зовнішній вигляд, зачіска, одяг тощо. Має уявлення про основні ознаки, спільне та відмінне у представників різної статі. Розуміє, що стать певною мірою визначає інтереси, професійні уподобання людини. Помічає емоційний стан близького дорослого чи однолітка (радість, захоплення, смуток, сум, страх, тривожність, гнів, злість), здатна зрозуміти причину зміни настрою, побачити зв'язок між поведінкою дорослого чи дитини та їхнім емоційним станом, настроєм, передбачувати зв'язок емоційного стану дорослого чи дитини з певними подіями, ситуаціями. Виявляє готовність поспівчувати, пожаліти, втішити, коли хтось з її оточення чимось схвильований, засмучений, помічає, що йому потрібна емоційна підтримка, допомога. Прагне допомогти з власної ініціативи, або у відповідь на прохання. Орієнтується в тому, що група – це об’єднання, що виникає на основі особистісних симпатій, емоційних відносин між її членами. Групу гуртують спільні цінності, щирість та відвертість стосунків, довіра, певні поведінкові норми. Члени групи прихильно ставляться один до одного. Розуміє, що дружба — це прояв між людьми взаємної довіри, відданості,  любові. Ініціює дружні стосунки з тими, кому симпатизує, усвідомлює, що  дружбою треба дорожити. У власному виборі віддає перевагу доброзичливим, уважним людям, готовим до співпере­живання, співробітництва. Пропонує та підтримує дружбу з дітьми різного віку, статі, національності; прагне подружитися з дорослими.
СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНЦІЯ	Обізнаність з різними соціальними ролями, які виконують люди в соціумі (знайомі, незнайомі, свої, чужі, діти, дорослі, жінки, чоловіки, дівчатка, хлопчики, молоді, літні та ін.); з елементарними соціальними нормами міжособистісних відносин; здатність взаємодіяти з людьми, які її оточують; усвідомленість свого місця в соціальному середовищі, позитивне сприймання себе; здатність обирати адекватні способи спілкування в різних життєвих ситуаціях.
Народ. Країна Людство. Країни світу	Має уявлення, що народ – це населення однієї країни. Усвідомлює свою належність до українського народу. Називає державу, в якій проживає, її столицю, розуміє, що Україна – це батьківщина, може пояснити значення цього. Знає і поважає державну символіку, народні традиції, символи та обереги, видатних українських діячів, пам’ятки культури; знає назву великих міст України(Львів, Одеса, Харків, Донецьк). Любить і пишається своєю малою батьківщиною, її працьовитими людьми, мовою, природою. Має уявлення що «людство» – це всі люди планети Земля, жителі всіх країн світу. Орієнтується в тому, що кожна країна має свою територію з чіткими межами, на якій проживають люди з різним кольором шкіри, волосся, розрізом очей, зростом. Вони мають свою культуру, звичаї, мову. Може назвати деякі країни, їх характерні ознаки, місцезнаходження. Розуміє, що всі народи світу прагнуть миру й щасливого життя.
СОЦІОКУЛЬТУРНА КОМПЕТЕНЦІЯ	Обізнаність зі своєю батьківщиною (держава Україна), столицею України (Київ), народом (український народ); людьми різних національностей, які проживають в Україні (багатонаціональна держава); державною (гімн, герб, прапор) і народною (рушник, вінок, калина) символікою, оберегами, традиціями українського народу; пам’ятками культури; обізнаність з іншими народами світу (німці, болгари, молдавани, американці і т. ін.); країнами світу (Росія, Молдова, Білорусь та ін.); здатність поважати людей інших національностей, їхню культуру і традиції.

Освітня лінія «Я сам»

Зміст	Результати освітньо-виховної роботи
«Я - ФІЗИЧНЕ» ТІЛО ТА ДОГЛЯД ЗА НИМ Органи чуттів     Вікові зміни організму   Умови розвитку організму Живлення організму Харчування Культура споживання їжі Мікроорганізми Гігієна тіла Основні гігієнічні процедури Гігієнічні засоби Гігієна праці Загартування організму Загартувальні процедури Здоров’я та хвороба Показники здоров’я Показники  нездоров’я  та поведінка під час  захворювання Опір захворюванню Шкідливі звички і нездоров’я Здоровий спосіб життя Фізичні та психічні особливості Рухова активність Основні рухи Гімнастичні вправи Рухливі ігри Фізична витривалість та саморегуляція Статева ідентифікація та диференціація Визначення своєї статевої належності Спільне та відмінне  у представників  різної  статі. Безпека життєдіяльності Знання правил та знаків Самодопомога Відчуття межі безпечної поведінки	Виявляє інтерес до своєї зовнішності та тілобудови. Визначає і правильно називає основні частини свого тіла (голову, шию, тулуб, кінцівки тощо), має уявлення про їх призначення і дію. Знає про існування основних органів (серце, печінка, легені), кров і шкіру, умови їх нормального функціонування. Усвідомлює, що організм працює як єдине ціле. Орієнтується в призначенні основних органів чуттів: око — бачить, вухо — чує, ніс — відчуває запах, язик — смак, шкіра — дотик і температуру. Сприйнятлива до своїх тілесних відчуттів, диферен­ціює основні з них, розповідає про них іншим, з’ясовує незрозуміле. Усвідомлює, що людина народжується, прохо­дить різні етапи життєвого шляху — дитинство, юність, зрілість, старість — і помирає. Орієнтується в тому, що розвиток спричиняє зміни в організмі. Має елементарне уявлення про зв’язок віку людини з її вагою, довжиною та масою тіла і кінцівок, об’ємом голови, грудей, плечей, тазу. Знає, що з часом відбудуться зміни в конституції чоловічого та жіночого тіла. Має елементарне уявлення про те, що стан організму залежить від успадкованих особливостей, умов життя і виховання, а також від власної продуктив­ної активності. Усвідомлює, що умови бувають сприятливими і несприятливими для розвитку організму. Знає, що розвиток людського тіла, його здоров’я пов’язані з кількістю та якістю харчування. Вміє вирізняти і називати основні групи продуктів харчування (хлібобулочні, кондитерські вироби, каші, овочі, фрукти, ягоди, молочні й м’ясні продукти, риба, яйця тощо). Відрізняє корисну їжу від некорисної та шкідливої (неїстивні гриби, ягоди тощо). Оперує назвами основних напоїв (вода, сік, компот, кисіль, молоко, кефір тощо), знає про їх роль для організму. Розуміє виняткове значення питної води, її чистоти для здоров’я. Орієнтується в ознаках спраги й голоду, називає їх, усвідомлює їх вплив на самопочуття та діяльність людини, знає правила виходу з цих станів. Володіє елементарними вимогами до гігієни харчування, виконує правила культури за столом, використовує найдоцільніші способи вживання різних харчових продуктів. Цінує працю, вкладену в приготування смачної та естетично привабливої їжі. Має елементарні уявлення про наявність у людському організмі мікроістот (вірусів, мікроорганізмів, бактерій), корисних та шкідливих для здоров’я. Володіє основними правилами боротьби зі шкідливими (миття рук, обробка овочів, фруктів, ягід перед їдою тощо) мікроорганізмами. Володіє основними правилами догляду за частинами тіла і органами (обличчям, руками, ногами, нігтями, волоссям, вухами, ротовою порожниною, органами виділення), самостійно, із задоволенням виконує основні гігієнічні процедури (миє обличчя, шию, вуха, руки, ноги, тіло, органи виділення, чистить зуби). Без нагадування дорослого користується основними гігієнічними засобами (милом, рушником, дитячим шам­пунем, зубною пастою) та предметами догляду (гребінцем, зубною і масажною щітками, мочалкою, ножицями, серветками), знає, що ними користуються індивідуально. Самостійно виконує основні гігіє­нічні процедури (вмивання, чищення зубів, розчісування, купання, зміна білизни, користування носовичком, догляд за нігтями тощо). Контролює свою поставу, правильно сидить за столом, вико­нує комплекс вправ для запобігання порушенням постави та плоскостопості. Додержується правил раціональної фізичної та розумової праці й відпочинку. Знає про вплив основних природних чинників (сонце, повітря, вода, ґрунт) на стан здоров’я організму.  Уміє під наглядом дорослого приймати повітряні та сонячні ванни, виконувати водні процедури, ходити босоніж, робити самомасаж тіла тощо. Володіє найпростішими прийомами загартування та усвідомлює його значення для  здоров’я, відчуває радість та задоволення від води, сонця, свіжого повітря. Усвідомлює, що може бути здоровою і хворою, розрізняє свої відповідні стани. Орієнтується в основних показниках власного здоров’я (хороше самопочуття, нормальна температура тіла, відсутність больових відчуттів, гарний апетит, настрій, є бажання гратися, діяти), може про них розповісти. Розуміє значення для зміцнення здоров’я й запобігання захворюванням загартування, щоденної ранкової гімнастики, плавання, масажу, правильного харчування, безпечної поведінки, догляду за тілом, фізіотерапії, народних засобів. Уміє їх використовувати з метою оздоровлення. Розуміє основні ознаки нездоров’я (поганий апетит, висока температура тіла, біль, сповільнені рухи, дратівливість, кволість), причини змін власного стану. Орієнтується в основних ознаках найпоширеніших «дитячих» хвороб. Адекватно поводиться, коли погано себе почуває, повідомляє про це дорослого, допомагає собі під час хвороби (за настановами лікаря приймає ліки, їсть рекомендовану їжу, дотримується постільного режиму, виконує необхідні процедури). На доступному рівні усвідомлює власну роль у підтримці й збереженні здоров’я. Має уявлення про основні засоби протидії захворюванню. Орієнтується в корисних та шкідливих впливах на організм людини, вміє пояснити залежність. Володіє елементарною інформацією про шкідливі звички й згубний вплив на здоров’я алкоголю, тютюну, наркотичних речовин. Свідомо ставиться до власного здоров’я, знає як його підтримувати, допомагає собі в цьому. Радіє здоровому способу життя, пишається своєю фізичною умілістю, вправністю, витривалістю. Заохочує до здорового способу життя інших. Знає про існування різних захворювань, толерантно ставиться до однолітків, які їх мають. Пропонує їм свій захист, допомогу й підтримку. Усвідомлює, що кожна фізично здорова людина значну частину свого життя перебуває в русі, активно діє. Знає про важливу роль рухів для фізичної вправності та здоров’я. Володіє основними рухами – ходьбою, швидким та помірним бігом, відштовхуванням та приземленням на обидві ноги, стрибками в довжину з місця, у висоту та довжину з розбігу; киданням предметів у горизонтальну та вертикальну цілі на дальність; лазінням по гімнастичній стінці, канату; ходьбою по гімнастичній лаві різними способами. Вміє ходити на лижах, їздити на двоколісному велосипеді, плавати. Ходить, бігає, змінюючи довжину, частоту та ритм кроків. Виконує загальнорозвивальні вправи з предметами та без них. Стри­бає через скакалку різними способами. Виконує танцювальні кроки, вправи з шикування та пере­шикування. Грає в рухливі ігри з елементами ходь­би, бігу, рівноваги, стрибків, метання, лазіння, баскетболу, футболу, хокею, настільного тенісу, бадмінтону. Знає та застосовує правила рухливих ігор. Усвідомлює значення витривалості для успіш­ного досягнення мети. Володіє своїм тілом, свідомо регулює фізіологічні відправлення. Витримує фізичне навантаження, певний проміжок часу обхо­диться без води та їжі. Може спокійно висидіти на місці протягом півгодини. Вміє переносити невелике перенапруження, цінує в собі цю здатність. Відчуваючи дискомфорт від фізичного перенавантаження, спокійно пояснює про свій стан дорослого. Прагне з’ясувати, чим вона схожа, а чим відмінна від інших однолітків своєї та протилежної статі. Спокійно ставиться до оголеності (своєї та інших людей) під час купання, перевдягання, фізіологічних відправлень тощо. Виявляє культуру сприйняття оголеного людського тіла, ставить дорослому  запитання. Орієнтується в будові свого тіла, називає озна­ки своєї статевої належності, вказує на зачіску, одяг, взуття, улюблені іграшки та заняття, специфіку поведінки, можливості, деякі біологічні  особливості. Порівнює себе з дітьми своєї та протилежної статі. Усвідомлює спільне й відмінне в будові тіла хлопчика (чоловіка), дівчинки (жінки). Називає основні відмінності представників своєї та протилежної статі. Усвідомлює, що фізичні можливості (вага, довжина тіла, сила)  хлопчиків і дівчаток, чоловіків і жінок різні. Диференціює поняття “безпечне” і “небезпечне”, усвідомлює важливість безпеки  життєдіяльності (власної та інших людей). Самостійно вирізняє основні небезпечні чинники довкілля. Знає правила безпечного перебування вдома, в дошкільному закладі, на вулиці, на воді, льоду, ігровому, спортивному майданчику. Орієнтується у правилах поводження з незнайомими предметами та речовинами; хімічної, пожежної та електробезпеки; користування міським та залізничним транспортом; в основних знаках дорожнього руху тощо. Знає номери телефонів основних служб допомоги (пожежної, міліції, медичної, газу), може ними скористатися. Обізнана, до кого можна звернутися в разі критичної ситуації. Має уявлення про основні правила поведінки в екстремальних умовах (під час епідемії, пожежі, повені, землетрусу). Може надати елементарну першу допомогу та самодопомогу в разі травми, носової кровотечі, опіку, укусів тварин чи комах, травмування. Володіє навичками особистої гігієни з метою запобігання респіраторним, шкірним та кишковим інфекціям; отруєнням, сонячним опікам; профілактики гельмінтозів та педикульозу. Вважає неприпустимим заподіяння будь-якої шкоди собі чи іншим. Розумно розпоряджається своєю силою, виявляє активність без виявів агресії, усвідомлює наслідки останньої для себе та інших. Володіє навичками безпечної поведінки при агресивному поводженні однолітків або дорослих.
ЗДОРОВ’ЯЗБЕ-РЕЖУВАЛЬНА КОМПЕТЕНЦІЯ	Обізнаність з будовою свого тіла та організму, гігієничними навичками та правилами його догляду; належністю до певної статі, продуктами харчування; щкідливими звичками, захворюваннями організму та їх запобіганням; здатність виконувати основні рухи та гімнастичні вправи; застосовувати здобуті знання, вміння і навички щодо збереження здоров’я в нових життєвих ситуаціях, не зашкоджуючи як власному, так і здоров’ю інших людей; усвідомленість та дотримання правил безпеки життєдіяльності.
«Я – ПСИХІЧНЕ» Внутрішнє і зовнішнє Реальне та уявне Пізнавальна активність Емоційно-ціннісне ставлення Регуляція життєдіяльності   Усвідомлене ставлення до життя Основи світогляду Самосвідомість Освоєння простору “Я” Власне ім’я Самооцінка Домагання визнання Ставлення до себе як представника певної статі Уявлення себе в часі Ставлення до  своїх прав і обов’язків	Активно знайомиться з природним, предметним, соціальним середовищем, самим собою; має певні уявлення про них. Керується набутими знаннями в діяльності, поводиться доцільно, орієнтується на знання і власний досвід. Може визначити мету своєї діяльності, дати собі звіт у власних діях, спрогнозувати ймовірний результат, співвіднести його з очікуваним (власними та інших людей). Розумові дії передують практичним діям. Диференціює поняття “своє” і “чуже”,  правильно їх застосовує. Знає про існування “зовнішнього” та “внутрішнього” життя (власного та інших людей), їх значення. Диференціює відчуття, пов’язані із своїм душевним світом та проявами своєї поведінки, діями, вчинками.  Виявляє інтерес до своїх думок, бажань, мрій, ставлень, планів, ідеалів; час-від-часу розмірковує над ними. Розповідає дорослому про деякі свої стани (радість, сум, страхи), настрої (веселий, сумний, замріяний), думки (серйозні, хитрі, добрі, злі). Про особисте, інтимне розмовляє лише з тими, кому довіряє. Усвідомлює, що зовнішня поведінка залежить від душевного настрою людини, проте не завжди збігається з ним. Відрізняє реальні предмети, явища, події від уявних, казкових. Усвідомлює, коли розповідає про справжні події, а коли – про вигадане, фантастичне. Оперує словами “буває - не буває”, “здалося”, “наснилося”, “вигадала”, “справді“, “нароком“. Розуміє важливість реального життя, розв’язання реальних проблем, одержання від цього задоволення. Цікавиться смислом людського життя, запитує, для чого живуть люди; робить спробу пояснити, для чого живе вона сама. Знає, що не все казкове втілюється у реальному житті. Може пояснити вирази “коли казка стає дійсністю”, “ людина сама творить  дива”. Виявляє інтерес до довколишньої дійсності та самої себе. Активно сприймає  предмети, об’єкти, людей, події; виділяє в них основне і другорядне, співвідносить між собою; називає відмінні ознаки; володіє елементарними просторовими та часовими уявленнями. Спостережлива, кмітлива, допитлива, вміло використовує побачене і почуте раніше, діє раціонально. Формулює запитальні речення, робить спроби самостійно дошукатися відповідей. Знаходить нове у знайомому та знайоме в новому; радіє зі своїх відкриттів. Керується у своїй діяльності пізнавальною мотивацією. Надає перевагу новим, незнайомим завданням, що потребують розумових зусиль; не боїться помилитися. Робить припущення стосовно світу та себе, перевіряє їх на практиці; змінює, в разі необхідності, свою поведінку. Виявляє інтерес до дослідництва. Володіє необхідними знаннями про світ та себе. Охоче вигадує історії, придумує оповідання і казки, фантазує. Сприйнятлива, чутлива. Цінує природу, людей, рукотворні предмети, саму себе. Має свої уподобання, прихильності, інтереси. Вміє надати комусь-чомусь перевагу, вибрати з декількох можливих варіантів свій. Приймає самостійні рішення. Знає, чого хоче (не хоче); може обґрунтувати своє ставлення, пояснити, що і чому має для неї смисл. У поведінці орієнтується не лише на “хочу”, а  й “треба”. Поважає тих, до кого прихильно ставиться. Орієнтується в основних емоціях. Встановлює причинно-наслідкові та смислові зв’язки між подіями життя, переживаннями, мімікою, жестами та діями (власними та інших людей). Передає свої почуття соціально прийнятними та схвалюваними способами, володіє емоційною культурою, стримує негативні емоції. Адекватно реагує на різні життєві ситуації, співвідносить характер емоційної поведінки з її наслідками для оточуючих. Орієнтується в основних моральних, інтелектуальних та естетичних почуттях. Намагається утриматися від страху, гніву, ревнощів, заздрощів, самовихваляння. Характеризується оптимістичним світовідчуттям.  Самостійно визначає нескладні цілі, намагається їх досягти. Знає, що для успішного досягнення мети слід докласти вольових зусиль. Планує свої дії, передбачає результати діяльності, співвідносить їх з очікуваннями рідних та близьких, оцінює їх значення для себе та інших. Проявляє наполегливість, без потреби не звертається за допомогою до дорослого, здійснює елементарний самоконтроль та саморегуляцію поведінки. Координує поведінку, узгоджує її з вимогами, умовами, власними інтересами. Поважає себе за силу волі, здатність долати труднощі, довести розпочате до кінця, гідно вигравати і програвати, виявити витривалість, рішучість. Володіє елементарними навичками впевненої поведінки, самопідтримки, самовладання. Радіє успіхам, відчуває гордість за досягнення, домагається їх визнання авторитетними людьми. Може утриматися від недоцільних дій, деструктивних бажань. Стримує себе, намагається свідомо управляти своїми настроями і станами.   Усвідомлює свою відповідальність за задумане та вчинене. Використовує особистий час для занять улюбленою справою. У ставленні до природи, оточуючих людей, предметів вжитку, витворів мистецтва, самої себе враховує їх особливості, закономірності, взаємозв’язки. Усвідомлює важливість зваженого, розсудливого ставлення до явищ, подій життя, вчинків людей. Розмірковує, перш ніж починає діяти. Намагається зрозуміти смисл пред’явлених вимог, завдань, доручень. Перепитує, уточнює, висловлює власну думку, виявляє зацікавлене ставлення до зроблених їй пропозицій.   Має елементарне цілісне уявлення про світ та себе. Знає про існування різних (буденного, наукового та релігійного) поглядів людей на життя та його смисл. З допомогою дорослого пояснює свій погляд на світ та власне ”Я” не лише на буденній, а й науково обґрунтованій інформації. Намагається визначитися зі своїм місцем у довкіллі. Сформовані основи активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції як системи ціннісних ставлень до природи, культури, людей, власного “Я”. Має певні ідеали, пов’язує їх не лише з матеріальними, а й з морально - духовними цінностями. Диференціює добро і зло. Якщо впевнена у своїй правоті, намагається переконати в ній інших, відстояти свою позицію. Може подивитись на себе збоку, зробити себе предметом уваги, аналізу, оцінки. Володіє певною системою знань про саму себе, первинним Я-образом; орієнтується у власних чеснотах і вадах, приймає і поважає себе; за присутності та відсутності поряд дорослого намагається контролювати та регулювати власну поведінку та діяльність, утримуватися від недоцільних слів, дій, вчинків. Оперує займенником “Я”. Знає, що займенником “моє” позначається все, що вважає своїм. Соціально прийнятними способами відстоює право на “своє місце”. Усвідомлює свою значущість для рідних та близьких людей, поводиться щиро, прагне бути самою собою, самовиражається, презентує іншим свої здібності та вміння. Має певну думку щодо себе, може сфор­мулювати узагальнене судження з приводу своїх досягнень та якостей. Визнає право рідних, близьких, товаришів на простір їхнього “Я”, особисті інтереси, незалежність. Намагається поставити себе на їхнє місце. Розпоряджається особистим часом, на власний розсуд обирає заняття, не сумує наодинці з собою.   Розуміє, що власне ім’я вказує на її індивідуаль­ність, статеву та національну належність. Радіє своєму імені, знає свої ласкаві прізвиська, розуміє, що вони підкреслюють її відмінність від інших, засвід­чують позитивне ставлення рідних, близьких, друзів. Усвідомлює, що прізвище та по батькові засвідчують її належність до роду, родини, її традицій і звичаїв. Відчуває гордість за це і свою захищеність сім’єю. Висловлює елементарні судження щодо себе - зовнішності, умінь, досягнень, вчинків, якостей; може схарактеризувати свої думки, почуття, мрії, елементарні плани, сподівання, об’єктивно оцінити продукти своєї діяльності. Усвідомлює зв’язок самооцінки з якісно-кількісними характеристиками кінцевого результату праці, вкладеними в неї особистими зусиллями та оцінками авторитетних дорослих. Не погоджується з несправедливою оцінкою своєї роботи іншими людьми, намагається це обґрунтувати. Домагається визнання авторитетними людьми своїх досягнень, переживає їх відповідність-невідповідність моральним нормам. Порівнює себе з іншими, виявляє критичність і самокритичність. Визнає, що вона щось уміє краще, а щось – гірше за інших. Орієнтується у сподіваннях на свою адресу рідних, близьких, однолітків; бере їх до уваги; будує свою поведінку з ураху­ванням  їхніх можливих реакцій. Співвідносить домагання зі своїми можливостями та соціальними вимогами. Переживає оцінки дорослими та однолітками своїх дій та вчинків. Розуміє, чим викликане позитивне і негативне судження про неї. Може відмовитися від незаслуженої висо­кої оцінки. Розуміє, що самовихваляння та егоїзм – негативні прояви, які зачіпають гідність інших людей.. Позитивно ставиться до своєї статевої належ­ності, радіє їй, знає її переваги, усвідомлює її незмінність з віком. Орієнтується в особливостях поведінки дівчинки і хлопчика, чоловіка і жінки.. Усвідомлює зміст понять “жіноче" та “чоловіче”, диференціює їх, може перелічити, використовує назви типових для представників різних статевих груп відмінностей, якостей,  занять. Знає особливості та призначення жінки і чоловіка. Намагається  поводитися відповідно до соціальних статеворольових стандартів. Володіє елементарною культурою статевої поведінки. Має уявлення про те, що життєвий шлях людини складається з її минулого, теперішнього і майбутнього. Цікавиться і переживає своє минуле і сьогодення, орієнтується в ймовірному майбутньому, пов’язує з ним свої найкращі бажання й наміри. Зображує себе минулого, теперішнього, майбутнього в іграх, розповідях, художній діяльності. Схематично перелічує атрибути різних вікових періодів (дитинства, юності, зрілості, старості). Знає, що минуле, сьогодення і майбутнє залежать від рідних дорослих, життєвих обставин, власної активності, здатності допомагати собі. Має оптимістичні очікування стосовно свого сьогодення і майбутнього. Знає, що повноцінне життя людини передбачає реалізацію нею своїх прав та виконання обов”язків. Орієнтується у своїх основних правах та обов’язках, усвідомлює їх значення та відмінності. Називає свої елементарні права, прагне їх задовольнити. Усвідомлює зв’язок слів “право”, “правило”, “честь”. Перелічує й виконує свої основні обов’язки. Усвідомлює, що для досягнення життєвого успіху важливе поєднання реалізації своїх прав з  виконанням  основних обов’язків.
ОСОБИСТІСНО-ОЦІННА КОМПЕТЕНЦІЯ	Обізнаність дитини з образом самої себе, своїм «Я», її місцем у системі людської життєдіяльності (у сім’ї, групі однолітків, соціально-комунікативному просторі, в різних видах діяльності); здатність до адекватної самооцінки, довільної регуляції своєї поведінки в різних життєвих ситуаціях, позитивного ставлення до свого внутрішнього світу (мотиви, ціннісні орієнтації, бажання і мрії, почуття, самосвідомість і т. ін.), оптимістичного світовідчуття, щодо свого сьогодення і майбутнього.
«Я – СОЦІАЛЬНЕ» Соціалізація Відчуття  причетності до широкого людського загалу Орієнтація на моральні цінності Статус у колі однолітків Розуміння думки інших Регуляція спільної діяльності та спілкування Визнання авторитету Ставлення до асоціальної поведінки Розв’язання суперечливих питань Совість як внутрішня етична інстанція	Досить швидко пристосовується до життя у нових умовах, усвідомлює свої нові ролі. З розумінням ставиться до необхідності відвідувати дошкільний заклад, поки батьки працюють. Орієнтується в новій обстановці, може дати собі раду. Виділяє головне і другорядне, порівнює звичне з незнайомим, демонструє дорослим та одноліткам свої вміння та здібності, виявляє приязне ставлення до інших, звертається до них за допомогою. Розуміє відмінності між існуванням у сім’ї і дошкільному закладі, орієнту­ється в перевагах обох виховних інститутів, вияв­ляє зацікавлене ставлення до життя в дошкільному закладі. Усвідомлює себе членом дитячого колективу. Розуміє, що для гармонійного входження в нього слід навчитись узгоджувати особисті інтереси з колективними, володіти певними знаннями,  дотримуватися норм поведінки. Орієнтується в основних моральних правилах і вимогах, керується ними. Диференціює соціально схвалювану, прийнятну та несхвалювану поведінку.   Розуміє необхідність спілкування з дорослими (знайомими, незнайомими); виявляє до них інтерес як до джерела інформації. Відкрита для контактів з людьми різного віку, статі, національності, соціального статусу. Приязна, привітна, щира, співчутлива, безкорислива, вдячна, ввічлива, миролюбна. Поводиться з чужими людьми культурно. Прагне надати їм посильну допомогу, виявляє тактовність у взаєминах. Усвідомлює, що поведінка з незнайомими має бути стриманішою, обережнішою, не такою довірливою й щирою, як з рідними людьми. Тримає дистанцію, визнає і поважає думки і пропозиції інших. Обирає відповідний стиль спілкування, долає сором’язливість, може знайти спільні теми для бесід, спроможна протистояти негативним впливам незнайомців.  У різних сферах життя та умовах організації діяльності гармонійно поєднує уміння проявити свою індивідуальність, відстояти власні інтереси з успішною роботою у команді, вмінням налагоджувати конструктивну взаємодію з різними людьми. Прагне бути схожою на рідних та авторитетних дорослих. Намагається самоствердитися, беручись за виконання суспільно значущої діяльності. Аналізує та оцінює поведінку однолітків. Може відмовитися від привабливої гри заради суспільно корисної справи. Знає основні  моральні норми і правила , прагне їх дотримуватися, намагається утвердитись у своїх моральних якостях, відчуває задоволення від морального вчинку. Прагне бути гідною самоповаги та поваги оточуючих. Аналізує наслідки своїх вчинків, буває незадоволена собою, хоче стати кращою. Орієнтується на ввічливість як моральну цінність. Утримується від демонстративних та агресивних дій, роздратованості, жадібності, заздрості, злобливості. Володіє прийнятними формами вираження своїх переживань за допомогою погляду, усмішки, міміки, жестів, поз, рухів, інтонації голосу. Прагне посісти в групі однолітків відповідне місце, здобути їхнє визнання, повагу, симпатію. Намагається відповідати вимогам своєї групи, змінює негативні прояви на позитивні відповідно до її норм. Переживає ставлення до себе значущих однолітків, порівнює себе з ними, виявляє готовність удосконалювати себе. Рахується з виборами товаришів, пов’язує їх з конкретними якос­тями, здібностями, вміннями, ставленням. Узгоджує здебільшого особисті інтереси з колективними, прагне бути приємною і корисною іншим. Усвідомлює, що інша людина може інакше оцінювати події, явища, вчинки, якості. Бере до уваги інтереси та потреби інших, рахується з відмінним від свого погляду, визнає право дорослих та однолітків бути на неї несхожою. Здатна стати на місце іншого, з допомогою дорослого подивитися на проблему з різних боків. Виявляє тактовність, делікатність, толерантність під час зіткнення з протилежними думками. Може виділити і назвати почуття іншої людини, розуміє її стан, уміє на нього відгукнутися, виявити співчуття. Охоче об’єднується з іншими дітьми заради спільної діяльності та спілкування. Розуміє необхідність у чомусь себе обмежити. Справедливо розподіляє ролі та обсяг роботи, узгоджує з товаришами свої рішення і дії заради досягнення спільного успіху. Прагне налагодити стосунки, дійти згоди, порозумітись. Йде назустріч готовності партнерів діяти разом, обходитися без докорів та образ. Не нав’язує власної думки, розробляє спільні варіанти розв’язання задачі, цінує внесок у спільний продукт кожного. Зіставляє пропозиції партнерів зі своїми, прагне владнати непорозуміння. Охоче ділиться з однолітками інформацією, підтримує і використовує їхні пропозиції, справедливо оцінює вдалі дії. Не перебільшує власної ролі, утримується від хвалькуватості, егоїстичних проявів, непродуктивної змагальності. Радіє спільним досягненням, цінує і намагається берегти прихильне ставлення до себе, друзів. Орієнтується у змісті поняття “авторитет”, може пояснити його простими словами, назвати якості людини, яку називають авторитетною. Пов’язує поняття з моральними чеснотами, відповідністю поведінки високим соціальним стандартам, компетентністю людини. Прагне бути авторитетною для значущого кола однолітків. Диференціює справжній та вдаваний авторитети, пов’язує останній із соціально несхвалюваними діями та вчинками. Розрізняє соціально прийнятну і асоціальну поведінку. Пов’язує першу – з позитивними, а другу — з негативними оцінками авторитетних людей та відповідними наслідками для оточуючих. Знає причини, що призводять до відхилень у соціальній поведінці. Диференціює поняття “навмисно” і “випадково”, керується в оцінці вчинків моральними нормами. Прагне впливати на порушників правил, утримується від агресивності та руйнівних дій. Відчуває межу припустимої поведінки, може своєчасно зупинитися. Уникає гострих суперечок, намагається порозумітись у мирний спосіб. Уміє конструктивно розв’язати конфлікт, знайти компроміс. Передбачає наслідки своїх негативних дій, розуміє причини виникнення непорозумінь, вміє заспокоїти себе та іншого. В суперечці прагне відстояти істину; може визнати свою провину, поступитися власними інтересами заради загального благополуччя. Володіє елементарними навичками дипломатичної поведінки. Знає та використовує слова - пояснення, виправдання, вибачення. Має уявлення про совість. Пов’язує з нею своє уміння поводитися справедливо, чесно, відповідально. Намагається бути совістливою, докладає для цього особистих зусиль. Диференціює поняття “добро” і “зло”; може схарактеризувати свої відповідні вчинки, визначити їх причини, схвалити або засудити їх. Розрізняє поняття “совісний” та “безсовісний”, може пояснити їх відмінність, проілюструвати прикладами з життя. За від­сутності контролю, стимулювання та заохочення дорослого здатна самостійно контролювати відповідність своєї поведінки соціально-моральним нормам, визнавати свою провину, утримуватися від хитрощів й нечесних вчинків.  Намагається в різних життєвих ситуаціях  не порушувати  моральних норм, поводитися гідно.
МОРАЛЬНО-ЕТИЧНА КОМПЕТЕНЦІЯ	Обізнаність з усталеними в суспільстві морально-етичними нормами поведінки в різних життєвих ситуаціях, їх усвідомлення і дотримування у процесі спілкування з рідними, близькими, знайомими і незнайомими дорослими людьми та їхніми однолітками; здатність узгоджувати свої дії, рішення з іншими заради досягнення спільного успіху; здатність співпереживати, співчувати, допомагати іншим; виявляти в межах віку культуру морально-етичної поведінки.

Освітня галузь «Математична грамотність»

Зміст освіти	Результати освтньо-виховної роботи
Множина, число і лічба Величина Форма Орієнтування у просторі Орієнтування в часі	Усвідомлює поняття «множина», «число», «лічба»; збереження кількості предметів, об’єктів, незалежно від їх форми, величини, кольору, просторового розміщення, відстані між ними; вміє порівнювати за кількістю групи предметів, використовує слова: «багато – мало», «більше – менше», «стільки – скільки», «стільки ж», «порівну»; виділяє в них схожість та відмінність, користується словами: «такий, як…», «не такий, як…» та ін.  Оперує множинами: визначає множини у довкіллі (посуд, одяг, транспорт тощо), об’єднує, розбиває на підмножини, доповнює, вилучає зайве; використовує слова: «всі», «деякі», «належить», «не належить», «якщо…, то», аргументує свої дії, доводить чи спростовує думку. Має уявлення про натуральний ряд чисел. Лічить і відраховує у межах 10 у прямому та зворотному порядках; користується кількісними та порядковими числівниками. Знає цифри від «0» до «9». Визначає кількісний склад чисел у межах 5. Порівнює суміжні числа. Складає числа із двох менших. Уміє виділяти в предметах, об’єктах окремі частини, поділяє ціле на окремі (2 – 4) рівні частини, за частинами визначає ціле. Здійснює найпростіші усні обчислення на додавання та віднімання. Розв’язує елементарні математичні задачі; складає задачі-драматизації (про себе, свою сім’ю, найближче природне та предметне оточення) та задачі-ілюстрації (відтворюють знання дітей про довкілля, їх життя), пропонує власний спосіб їх розв’язання. Має уявлення про величину предметів та об’єктів, уміє порівнювати їх між собою за розміром, об’ємом, масою. Вибудовує ряд величин у висхідному й низхідному порядках (серіаційний ряд) та попарне їх порівняння із суміжними. Вимірює величини предметів та об’єктів на око, за допомогою умовної мірки, вимірювальних предметів та приладів (лінійка, терези), одиниць вимірювання (метр, сантиметр, літр, кілограм тощо). Розуміє слова, що означають абсолютну величину «довгий – короткий», «широкий – вузький», «високий – низький», «важкий – легкий» та відносну величину «довший – коротший», «ширший – вужчий», «вищий – нижчий», «важчий – легший». Використовує геометричні фігури як еталон для визначення форми предметів, об’єктів; розпізнає геометричні форми на малюнках, моделях, у довкіллі; називає площинні (круг, квадрат, ромб, трикутник, прямокутник, чотирикутник, багатокутник, овал) та об’ємні (куб, куля, циліндр, конус) геометричні фігури, визначає їх характерні властивості. Має уявлення про деякі ознаки геометричних фігур. Уміє поділяти фігури на (2 – 4) частини й складати з частин цілі фігури. Орієнтується «на собі», «на зовнішніх об’єктах», виокремлює різні боки предметів: передня, тильна, верхня, нижня, бокові. Орієнтується у просторі на основі його безпосереднього сприйняття та словесного позначення просторових категорій (місцеположення, віддаленості, просторових відношень між предметами), визначає своє місцезнаходження відносно об’єктів, що оточують, та визначення місцезнаходження об’єктів відносно людини, себе, відносно один одного; розташування предметів і об’єктів у просторі (близько, далеко, ліворуч, праворуч, всередині, під, над, біля, зверху, знизу, назад, вперед). Орієнтується на площині аркуша паперу, книги тощо; уміє рівномірно розміщувати предмети на площині, складати орнаменти, малюнки з використанням геометричних фігур, різних за величиною, формою, кольором. Самостійно відтворює просторові відношення в реальних ситуаціях у приміщенні та поза його межами; користується планом-схемою, моделлю. Визначає, встановлює та аналізує часову  послідовність подій, користується словами «вчора», «сьогодні», «завтра», «раніше», «пізніше», «зараз», «спочатку», «тепер», «давно», «скоро»;  віднаходить спільне й відмінне, близьке й далеке. Активно користується часовими прислівниками. Розуміє властивості часу, володіє часовими поняттями (на світанку, в сутінках, о півдні, о півночі, доба, тиждень, місяць, рік). Орієнтується в часі доби за природними явищами, має уявлення про причинно-часові залежності ритмічних природних явищ, про тривалість секунди, хвилини і часу. Визначає час за допомогою годинника, знає, що година складається з хвилин, оцінює часові інтервали. Відчуває тривалість таких мір часу: 1 хвилина, 3, 5, 10 хвилин, півгодини, година. Називає порядок та пояснює послідовність пір року, відповідних ним місяців, днів тижня, частин доби; встановлює причинно-наслідкові зв’язки між різними явищами в природному та соціальному довкіллі, використовує календар погоди.
МАТЕМАТИЧНА КОМПЕТЕНЦІЯ	Здатність дитини оперувати множинами, здійснюючи операції серіації предметів і об’єктів довкілля, та класифікувати їх за ознаками і властивостями; вміння визначати величину та форму предметів у довкіллі, застосовуючи фігури як еталони; наявність умінь і навичок орієнтуватись у просторі і часі; доходити умовисновків, встановлювати причинно-наслідкові та просторово-часові зв’язки; спостережлива, розсудлива, самостійна, здатна до творчого мислення, креативності.

Освітня галузь «Комп’ютерна грамота»

Зміст освіти

Результати освтньо-виховної роботи

ІНФОРМАТИЧ-НА КОМПЕТЕНЦІЯ

Обізнаність з будовою комп’ютера, способами керування комп’ютером за допомогою клавіатури, «миші», здатність розуміти і використовувати спеціальну термінологію (клавіатура), екран (дисплей), програма, дискета, компакт-диск, клавіша, джойстик, курсор, комп’ютерні ігри) та елементарні прийоми роботи з комп’ютером у процесі виконання ігрових та навчально-розвивальних програм, створених для дітей дошкільного віку; вміння дотримуватись правил безпечної поведінки під час роботи з комп’ютером.

Освітня галузь «Мовлення»

Зміст освіти	Результати освтньо-виховної роботи
ФОНЕТИЧНА КОМПЕТЕНЦІЯ Елементи грамоти	Розрізняє мовні і немовні близькі і схожі звуки рідної мови; має добре розвинений фонематичний слух і мовленнєве дихання; регулює темп мовлення та гучність голосу залежно від ситуації; виявляє неточності у вимові звуків у словах та вживанні наголосу; використовує мовні, інтонаційні та немовні засоби виразності. Здійснює звуковий і складовий аналіз слів; виокремлює голосні, приголосні, тверді, м’які звуки, наголос у словах; розрізняє слова: «звук», «буква», «слово», «склад», «речення»; складає речення, виділяє послідовність слів у реченні, складів та звуків у словах; знає алфавітні назви букв, читає двох-трьох складові слова; володіє руховими навичками, необхідними в подальшому для навчання письма.
ЛЕКСИЧНА КОМПЕТЕНЦІЯ	Має збалансований словниковий запас із різних освітніх ліній – «Природа», «Культура», «Люди», «Я Сам», «Математична грамотність», «Комп’ютерна грамота»; добирає найбільш точні слова відповідно до ситуації мовлення; називає ознаки, якості, властивості предметів (явищ, подій); вживає слова різної складності, з абстрактним та переносним значенням, синоніми, антоніми, епітети, метафори, багатозначні слова; фразеологічні звороти; знає прислів’я, приказки, утішки, загадки, скоромовки; володіє формулами мовленнєвого етикету відповідно до ситуації (привітання, прохання, знайомство, вибачення, подяка, зустріч, комплімент), формами звертання до дорослих і дітей. За кількісною  та якісною характеристикою словник дитини сягає такого рівня, що вона може легко спілкуватися з дорослими і дітьми, підтримувати розмову на будь-яку тему, що в межах розуміння дитини.
ГРАМАТИЧНА КОМПЕТЕНЦІЯ	Вживає всі частини мови (іменники, дієслова, прикметники, частки, вигуки, сполучники і сполучні слова); практично засвоює всі граматичні категорії (рід, число, відмінкові закінчення) та поодинокі граматичні форми; узгоджує слова у словосполученнях і реченнях згідно з мовними нормами; створює нові слова за допомогою суфіксів, префіксів, споріднені і однокореневі слова; володіє елементарними навичками корекції та самокорекції мовлення, помічає і виправляє помилки; вживає різні за складністю типи речень (прості, складні, складносурядні, складнопідрядні із сполучниками і сполучними словами).
ДІАЛОГІЧНА КОМПЕТЕНЦІЯ	Вільно, невимушено вступає в розмову з дітьми, дорослими (як знайомими, так і незнайомими); підтримує запропонований діалог відповідно до теми, не втручається в розмову інших; будує запропонований діалог відповідно до теми; відповідає на запитання за змістом картини, художніх творів; виконує словесні доручення, звітує про їх виконання; вміє запитати, відповісти на запитання, заперечити, обґрунтувати свою позицію, подякувати, вибачитися, розповісти про себе, започаткувати діалог; вміє передавати словами і мімікою свою готовність спілкуватись, обмінюватись інформацією, брати почуте до уваги, домовлятися; орієнтується в ситуації спілкування, вживає відповідні мовленнєві засоби для вирішення комунікативних завдань; дотримується правил мовленнєвої поведінки в діалозі з однолітками та дорослими; ввічливо ставиться до партнерів по спілкуванню; виявляє свою зацікавленість у розмові, емпатію, щирість висловлювання, враховує емоційний стан співрозмовників; щирість висловлювання, враховує емоційний стан співрозмовників; розуміє, що словом можна не лише підняти настрій, але й образити; вживає лагідні, пестливі слова; прагне творчо самореалізуватися.
МОНОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНЦІЯ	Користується рідною мовою в усіх життєвих ситуаціях; розмірковує про предмети, явища, події, друзів; доходить елементарних узагальнень, висновків; висловлює самостійні розгорнуті судження стосовно різних явищ, подій, поведінки людей, героїв художніх творів. Складає різні види розповідей: описові, сюжетні, творчі (розповіді-повідомлення, роздуми, пояснення, етюди), переказує художні тексти, складає розповіді як за планом вихователя, так і самостійно; розповідає про події із власного життя, за змістом картини, художніх творів, на запропоновану тему, за ігровою та уявлюваною ситуаціями, за результатами спостережень та власної діяльності; самостійно  розповідає знайомі казки, вміє пояснити хід наступної гри, майбутній сюжет малюнка, аплікації, виробу.
МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНЦІЯ	Інтегроване вміння адекватно й доречно користуватися рідною мовою в різних ситуаціях спілкування (висловлювати свої думки, наміри, бажання, прохання), розповідати, пояснювати, використовувати як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності, форми ввічливості (мовленнєвий етикет); спостерігати за своїм мовленням та мовленням інших, виправляти помилки. Мовленнєва компетенція передбачає сформованість фонетичної, лексичної, граматичної, діалогічної та монологічної компетенцій.
КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНЦІЯ	Здатність вільно користуватися рідною мовою залежно від ситуації спілкування; розуміти і створювати власні висловлювання різних типів; стриманість у спілкування; застосування мовних і немовних засобів виразності з метою комунікації; уміння орієнтуватись у конкретних соціально-побутових ситуаціях спілкування, ініціативність спілкування, культура мовленнєвої комунікації. Комунікативна компетенція передбачає сформованість усіх видів мовленнєвої компетенції.

Освітня галузь «Українська мова як державна»

Зміст освіти	Результати освтньо-виховної роботи
ЛЕКСИЧНА КОМПЕТЕНЦІЯ	Знає, що в Україні українська мова є державною; мешканці інших національностей (росіяни, болгари, кримські татари та ін.) володіють рідною й українською мовами. Розуміє українське мовлення дорослого (казки, оповідання, вірші); співвідносить слова, сприйняті на слух, з предметами, ознаками, діями; розрізняє ізольовані слова у словосполученнях, реченнях, текстах; знає прислів’я, приказки, утішки, забавлянки, вірші українською мовою, віршовані пісеньки, тексти українських народних ігор; порівнює значення знайомих слів в українській і рідній мовах; має запас слів, достатній для порозуміння з дорослими та дітьми у знайомій ситуації та поза нею.
ФОНЕТИЧНА КОМПЕТЕНЦІЯ	Правильно вимовляє звуки української мови, що відсутні в рідній мові; розрізняє близькі, але не однакові звуки рідної й української мов; розпізнає нові звуки; порівнює різні за звуковим складом і вимовою слова рідної та української мов; правильно наголошує засвоєні слова; знає і промовляє тексти чистомовок і скоромовок на засвоєні звуки української мови.
ГРАМАТИЧНА КОМПЕТЕНЦІЯ	Вживає різні частини мови в межах засвоєних тем («Дошкільний навчальний заклад», «Ігри та іграшки», «Моя сім’я», «Місто та транспорт» і т.ін.);узгоджує іменники, прикметники, числівники в різних відмінкових формах, у роді та числі; використовує кличну форму; вживає слова із суфіксами, типовими для української мови, при називанні старших за віком людей по батькові та в дієслівних формах; правильно вживає частки і прийменники, відсутні в рідній мові; вживає прості, складні, (складносурядні, складнопідрядні) речення із сполучниками і сполучними словами української мови.
ДІАЛОГІЧНА КОМПЕТЕНЦІЯ	Розуміє запитання дорослого, відповідає на запитання українською мовою; вміє ввічливо звернутись до однолітків і дорослих із запитаннями, проханням, запрошенням, пропозицією, використовуючи слова – звертання, притаманні українській мові; започатковує та продовжує діалог у знайомій ситуації; бере участь у розігруванні діалогів за змістом забавлянок, українських народних пісень, казок, віршованих текстів.
МОНОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНЦІЯ	Вміє висловлювати свою думку українською мовою в довільних та імпровізованих ситуаціях; переказує невеликі за обсягом добре знайомі художні тексти (казки, оповідання); виявляє емоційно-оцінне ставлення до персонажів художнього твору; описує іграшки, природні явища, події; складає розповіді із власного досвіду та за результатами діяльності; розповідає за змістом знайомі картини, ілюстрації, за власним малюнком; віддає перевагу українській мові в ситуаціях, що цього потребують.
МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНЦІЯ	Користується українською мовою в різних ситуаціях спілкування, дотримуючись відповідних мовних норм; доречно застосовує мовні, немовні, інтонаційні засоби виразності та етикетну лексику української мови в розмовному, діалогічному та монологічному мовленні, стежить за своїм мовленням, уміє виправити помилку. Мовленнєва компетенція є результатом засвоєння інших видів компетенцій (лексичної, фонетичної, граматичної, діалогічної, монологічної).
КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНЦІЯ	Виявляє потребу у спілкуванні українською мовою в конкретних життєвих соціально-побутових, ігрових та навчальних ситуаціях; ініціює спілкування; виявляє здатність започатковувати, продовжувати і завершувати спілкування, творчо використовує набутий словник у звичній і новій ситуаціях. Комунікативна компетенція передбачає сформованість усіх видів мовленнєвої компетенції.

Освітня галузь «Іноземна мова»

Зміст освіти	Результати освтньо-виховної роботи
МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНЦІЯ	Здатність розуміти іноземну мову (звертання, ввічливі форми, тексти віршів, пісень, казок, мультфільмів, ігор);брати участь у діалозі та невимушеній бесіді; відповідати на запитання за змістом картин, художніх текстів; звертатись із запитаннями до інших (вказівками, командами, проханнями); організовувати гру з текстом іноземною мовою; здатність представити себе іншим (назвати ім’я, вік, місце проживання, членів родини), доречно вживати засвоєні мовленнєві зразки; називати знайомі предмети, їх якості, ознаки, властивості; будувати висловлювання з двох-трьох речень.
КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНЦІЯ	Виявляє потребу та інтерес до спілкування іноземною мовою в межах вивченних тем; активно вступає в діалог; ініціює спілкування.