День пам’яті жертв політичних репресій

Щороку, у День пам’яті жертв політичних репресій, ми, українці, в жалобі схиляючи голови, вшановуємо пам’ять мільйонів життів українців, які зазнали нелюдського знущання та були загублені радянським тоталітарним режимом. Радянська система ніколи не визнавала вільномислення, свободолюбства і правди. Всі, хто не вписувався у парадигму тоталітарного режиму, автоматично ставали «зрадниками Вітчизни» та «ворогами народу». Впродовж усього часу існування комуністичний тоталітарний режим спирався на злочини репресій, вбивств, депортацій, геноцидів.  Намагався цвіт української нації репресувати та фізично знищити лише за те, що вони були українцями, що плекали ідею вільної і незалежної України – від росії, від мороку і темряви. Криваві жорна політрепресій та геноциду не оминули жодного куточка України.

Терор носив цілеспрямований, організований характер та уразив практично всі верстви української нації – інтелігенцію, військовиків, політиків, діячів церкви, культури та мистецтва, та найбільше вдарив по селянству.

      Катування, розстріли невинних без суду і слідства, насильницькі депортації, фільтраційні табори, масові переслідування з політичних мотивів – здавалося, що все це з падінням радянської системи назавжди залишилось в історії. Та, на жаль, історія має властивість повторюватися. Після вторгнення росії на територію України терор і політичні переслідування стали моторошною реальністю для величезної кількості українців, чиї міста і села окупували війська агресора. “Вірні послідовники” радянської каральної системи в особі путінської росії вже перевершили успадковані ними засоби та механізми знущань і поневолення.

Найстрашніші репресії й геноциди комуністичного режиму, а нині і російського залишили глибокі рани на тілі нашої нації. Кількість цих мучеників настільки велика, що досі неможливо точно підрахувати всі жертви. Ці люди зазнали нелюдських страждань лише за свої переконання, за прагнення до свободи та справедливості.

      Наразі, з огляду на відомості, які надходять з окупованих ворогом території, День пам’яті жертв політичних репресій набуває для нас нового значення. Ціною надзусиль і багатьох життів Україна бореться не тільки за те, щоб звільнити свою землю від російських окупантів та відновити свій суверенітет. Вона бореться за те, щоб сталінські методи Великого терору не були інструментом політики у XXI столітті.

      В умовах війни немає змоги масово вшанувати пам’ять жертв політичних репресій, як це було в минулі роки. Проте людська пам’ять не знає кордонів, тому сьогодні віддати шану безневинно вбитим можна на будь-якій локації – вдома, за кордоном, в укритті, у прихистку – згадати тих, кого свавільно закатував одвічний ворог, поділитися інформацією з іншими.

      Геноцид та репресії – це незмінний почерк російських терористів, котрі, неодмінно, будуть відповідати за скоєні злочини – і перед законом, і перед Богом. Українці ніколи не стануть на бік неправди, ніколи не скоряться силі примусу та агресії, ніколи не зречуться власних демократичних принципів та європейських цінностей. Тому ми зараз не просто захищаємо свою свободу і незалежність, а разом із союзниками відстоюємо гарантії глобального миру і колективної світової безпеки.

Українці – нація нескорених. Попри величезні втрати, наш народ вистоїть, як вистояв у роки найжорстокіших випробувань і вчергове доведе, що нікому не під силу зламати вільний дух українців. А російські окупанти неодмінно згинуть, як роса на сонці.

Вічна пам’ять загиблим, честь і слава живим героям! Разом до Перемоги!