Методичні рекомендації для використання в роботі

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ В РОБОТІ

Вимоги до підготовки та проведення сучасного заняття в ДНЗ

Оскільки в основу Базового компонента покладено особистісно орієнтовну модель дошкільної освіти, освітяни мають свідомо і з розумінням справи поставитися до поступового переходу від навчально - дисциплінарної моделі до особистісно орієнтованої: у навчально-дисциплінарній моделі освіти центральною фігурою, розпорядником життя дитини виступає педагог, основним життєвим контекстом - навчальна діяльність (заняття), а основними досягненнями - знання, уміння, навички; центральною фігурою особистісно орієнтованої моделі освіти, розпорядником життя є дитина як його активний суб'єкт, життєвим контекстом - особистісне буття, діяльність, основними досягненнями - життєва компетентність дитини. Перехід до особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти - професійне завдання кожного педагога.

Суть особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти - навчання і виховання особистості з максимальною можливою індивідуалізацією, створенням умов для саморозвитку і самонавчання. Це такий тип навчання і виховання, який ґрунтується на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільного обміну думками, авансуванні успіху.

Зміст особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти багато-компонентний.  Він має включати не лише знання, вміння і навички, а й способи практичної діяльності, творчий досвід дитини.

Якість освіти при особистісно орієнтованій її системі повинна бути такою, яка задовольняє вимоги БКДО (державні стандарти дошкільної освіти).

Стратегія сучасної особистісно орієнтованої дошкільної освіти - випереджальний розвиток особистості кожної дитини, враховуючи її вікові та індивідуальні особливості.

Навчання і виховання в умовах особистісно орієнтованої педагогічної системи повинне бути гуманним, ефективним, без авторитаризму та постійних повчань, спрямоване на розвиток пізнавальної активності дитини. Широке впровадження особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти в життя гальмується через інерцію педагогів, що пов'язане з тривалим досвідом застосування легшої в управлінні дитячим колективом авторитарної моделі, традиційних способів організації навчання (Н.Гавриш).

Завдання особистісно орієнтованого підходу до дитини: збагачення її духовної культури; формування в дитини високого рівня моральності; забезпечення повноцінного гармонійного розвитку дитини (С.Кулачківська).

Реалізованість особистісно-орієнтованого підходу до дітей:

-- використання диференційованих завдань;

--робота в групах, парах;

--відзначення успіхів; активізація кожної дитини;

--свобода вибору матеріалів; об'єднання дітей в групи;

--надання можливості для самореалізації;

--наявність дидактичних матеріалів для кожної дитини.

Інноваційні види занять:

- комплексне - складається з кількох взаємопов'язаних між собою частин, які підпорядковуються єдиній меті, доповнюють одна одну, складають єдине ціле;

-  комбіноване - складається з кількох частин, майже не пов'язані між собою; -           тематичне - підпорядковується певній темі та одній меті;

-  інтегроване - стрижнем є тема - образ, який розкривається через різні види діяльності дітей, що стимулює їхню пізнавальну діяльність.

Типи занять: індивідуальні (1 - 4 дитини), індивідуально - групові (до 8 дітей), групові (до 15 дітей).      

Пріоритети сьогодні слід надавати таким формам роботи з дошкільниками: спілкуванню з дітьми (досить ефективне спілкування в колі), спостереженням, читанню та обговоренню творів художньої літератури, розв'язанню проблемних завдань і ситуацій, творчій грі, самостійній ігровій діяльності, практичній діяльності дошкільників, дослідницько-пошуковій діяльності тощо. Домінуюча роль належить не груповим чи фронтальним формам роботи (заняттям) з дітьми, а індивідуальним - дозволяють реалізувати індивідуалізовану програму розвитку дитини, що випереджає віковий рівень або ж має нижчі за вікові показники розвитку.                                        

Вимоги до сучасного заняття в ДНЗ:

-- Вказати тему заняття (з урахуванням вікових особливостей дітей).

-- Вказати тип, вид заняття.

-- Чітко визначити розвивальні, навчальні та виховні завдання (з урахуванням  не паспортного, а психологічного віку).

-- Початок заняття робити інтригуючим, цікавим, незвичайним.

-- Обов'язкова ігрова форма проведення заняття.

-- Чітка мотивація заняття.

-- Раціональне використання часу на занятті, помешкання групи, зміни видів діяльності дітей.

--Забезпечити ефективність використання на кожному занятті новітніх технологій, педагогічних ідей, методології ТРВЗ; відмовитися в ДНЗ від занять-уроків, як у школі.

-- Забезпечити міжпредметні зв'язки, інтеграцію видів діяльності дітей.

-- Створити "ситуацію успіху": доброзичлива атмосфера; цікава мотивація дитячих видів діяльності; створення настрою та радості; можливість вільно висловлюватися без критики зі сторони вихователя чи дітей; обов'язкова підтримка дорослого; заохочення та похвала дитини тощо.

-- Відмова від надмірної опіки дітей. Забезпечити ефективність організованої самостійної роботи дітей, вирішення ними творчих завдань.

-- Забезпечити можливості самостійних відкриттів, пошуку, дій.

-- Всі відповіді дітей повинні бути обґрунтовані, вислухані.

-- Наявність індивідуального розвивального матеріалу.

-- Правильне розташування дітей - запорука успіху(стрічкою півколом , у колі, за столами ).

-- Дбати про активну мовленнєву діяльність кожної дитини.

-- Передбачати обов'язкову зміну видів діяльності дітей.

-- Вчити дітей знаходити багато варіативне розв'язання поставлених завдань, активне використання методології ТРВЗ, відкритих запитань.

-- Обмеження в мовленні вихователя антипедагогічних виразів, що "замикають" дітей на вихователя: неправильно, не думаєш, помовчи, зараз не час, ловиш гав, спиш на занятті та ін.

-- Забезпечити гігієнічні, педагогічні, психологічні, естетичні умови для проведення заняття, охорону життя та здоров'я дітей.

Сьогодні йде тенденція до зменшення кількості предметних занять в ДНЗ, заняття все менше набирають значення основної форми навчання:

-  в молодшому дошкільному віці планувати на тиждень 5-6 занять (групових та фронтальних);

-  у старшому дошкільному віці - 7-8 занять на тиждень (групових та фронтальних). Перевагу слід надавати індивідуальним та індивідуально-груповим формам роботи з дошкільниками.

Оформлення конспектів занять є важливим чинником при визначенні професійної культури сучасного педагога, у тому числі молодого вихователя ДНЗ.

Кожного дня  вихователі записують у робочий  щоденник конспект заняття.  Це – орієнтир у побудові навчального процесу. В конспекті педагог намічає  основні моменти заняття, що допомагає тримати загальну логічну лінію. Водночас вихователь, проводячи заняття,  не має можливості весь час працювати  з текстом конспекту - тільки  може зазирнути в нього, щоб не порушити темп, ритм заняття. Отже, робочий конспект має бути коротким, чітким, без  зайвої деталізації, адже це робочий документ, план. Водночас план-конспект має бути  і достатньо конкретним,  методично грамотним.

Тож, у структурі конспекту   обов’язковими є такі компоненти:

- тема заняття;

- його категоріальні ознаки ( комплексне,  предметне, інтегроване, тематичне;

за дидактичними цілями: з формування нових знань, із закріплення раніше засвоєних знань, підсумкове або контрольне та інші.);

- програмовий зміст (мета) заняття;

- матеріал до заняття (роздатковий, демонстраційний);

- попередня підготовка вихователя та дітей до заняття;

- хід заняття.

 Щодо запису ходу заняття, то треба зауважити, що  спільною для  всіх випадків є вимога єдиного стилю викладу (вихователь пропонує… діти виконують…  або запропонувати дітям…. пояснити дітям…. ), а також дотримання загальноприйнятої у дошкільній дидактиці структури занять (вступна частина, основна частина, заключна частина).

 Деякі педагоги відчувають труднощі у  написанні програмного змісту чи мети заняття. У цьому випадку можна скористатися  мовними штампами, які наведені нижче.

Дидактичні завдання:

- навчити, дати уявлення, ознайомити;

- поглибити, розширити знання;

- узагальнити і систематизувати знання;

- перевірити  знання, вміння, навички;

- закріпити знання, вміння, навички і т.д.

 Розвиваючі завдання:

 - сприяти  розвитку мислення (пам’яті,  уяви, творчості тощо);

- вчити  уважно слухати…;

-  активізувати…;

- розвивати комунікативні здібності, логічне мислення і т.д.

Виховні завдання:

 - виховувати… інтерес, любов, повагу;

- виховувати  самостійність, допитливість, доброзичливість;

- привчати до організованості; і т.д.

                                                        

                                                         

ЗРАЗОК

КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ

Переказ оповідання В. Сухомлинського

«Щоб метелик не поколовся»

Старша група

Програмні завдання:

Зв’язне мовлення: вчити дітей послідовно переказувати оповідання В. Сухомлинського «Щоб метелик не поколовся».

Звукова культура мовлення: відпрацьовувати уміння правильно інтонувати різні типи речень (розповідні, питальні, окличні).

Граматика: вчити утворювати іменники із здрібніло-пестливими суфіксами  - ц, - ечк, -ичк.

Матеріал: дитячі малюнки до оповідання В. Сухомлинського «Щоб метелик не поколовся».

Попередня робота: читання твору «Щоб метелик не поколовся», бесіда по змісту, малювання ілюстрацій до твору, спостереження у природі за метеликами та деревом акацією.

Хід заняття

I. Вступна частина

1. Вправа на зосередження уваги «Привітання» (вітаємося пальчиками, носиками, колінцями і т.д.)

2. Загадка про метелика:

Що то є за гість:

Ніжок має шість.

Аж чотири крильця має,

По квітках собі літає?

Не бджола, не джмелик —

Зоветься... (Метелик)

II. Основна частина

1.  Переказ:

1) пригадати оповідання В. Сухомлинського «Щоб метелик не поколовся» (за дитячими малюнками).

2) запропонувати дітям послухати уважно твір ще раз, і спробувати запам’ятати, щоб потім самостійно розказати (запишемо на диктофон і відправимо дітям у середню групу).

3) переказування твору дітьми: «ланцюжком», командами, «мікрофон».

2.  Дидактична вправа «Скажи по різному»

Мета: відпрацьовувати уміння правильно інтонувати різні типи речень (розповідні, питальні, окличні) .

- Щоб метелик не поколовся !

- Щоб метелик не поколовся ?

- Щоб метелик не поколовся .

- Ти метелика жалієш !

- Ти метелика жалієш ?

- Ти метелика жалієш.

3. Дидактична вправа «Скажи лагідно»

Мета: вчити утворювати іменники із здрібніло-пестливими суфіксами  - ц, - ечк, -ичк.

метелик – метеличок

стебло – стебельце 

сад – садочок

квітка - квіточка

вікно – віконечко

сонце – сонечко

III. Заключна частина

- З чого починалося наше заняття?

- Хто перший відгадав загадку про метелика?

- Кому важко було перший раз переказувати оповідання?

- Хто які нові слова запам’ятав?

- Чого нового ми навчилися?

- Хто кому і чим допоміг?